ПЕРТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
пе́рти «перечити»
псл. *реrti, pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати», можливо, пов’язане з *реrti, pьrǫ «тиснути»;
споріднене з лит. реřti «бити, хльоскати віником», лтс. рèrt «лупцювати», ріrêtiês «сваритися», дінд. pṛt- «боротьба, суперечка», ав. рǝrеt- «тс.»;
іє. *реr- «бити»;
р. пре́ния (з цсл.), пря, спор, спорить, бр. [спо́рка] «спірка», [спо́раваць] «сперечатися», др. пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа», п. заст. przeć «заперечувати», ч. příti se «сперечатися», слц. priet’sa «тс.; сваритися», вл. prěć «заперечувати», нл. prěś «тс.», болг. препи́рам се «сперечаюся», м. препира се «сперечається», схв. пре̏ти «обвинувачувати», пре̏ти се «сваритися, сперечатися», слн. prepírati se «сваритися», стсл. прѣти сѧ «сперечатися», пьрѣти сѧ «тс.», пьрѣти «противитися, заперечувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́спір
«суперечка»
на
«наперекір»
()
навсу́пор
«наперекір»
неспе́ртий
«незаперечний»
одпо́ра
«опір»
опира́тися
о́пір
опі́рний
перепе́рти
«переспорити»
пере́тися
«тс.»
пе́рити
«бити»
пе́рнути
«сильно вдарити»
пе́ртися
«сперечатися»
пир
«суперечка, сварка»
пїр
«тс.»
пі́рити
«сильно бити; (про дощ) дуже лити»
пі́рчити
«лупцювати, бити»
пря
«спір, боротьба»
ро́зпра
«ворожнеча»
спе́ртися
«упертися, затятися»
спір
спіра́тися
«сперечатися, проявляти впертість»
спі́рити
«відлупцювати»
спі́рка
спірли́вий
«сварливий»
спі́рний
спірни́к
«суперник»
спо́рити
спо́ритися
спорли́вець
«сперечальник»
спорли́вий
«тс.; спірний»
спо́рний
«тс.»
спо́рник
«тс.»
супе́рник
супе́рництво
су́пірець
«суперник»
су́пор
«опір, ворожнеча»
супо́рник
«суперник»
супоро́к
«суперечність»
су́пра
«суперечка»
упе́ртий
упертю́х
упира́ння
упира́тися
упири́стий
«упертий»
упирува́ти
«бути впертим»
упиря́ка
«упертюх»
у́пір
«упертість»
упі́рливо
«уперто»
упі́рний
упі́рчивий
упо́ром
«силоміць»
упорчи́вий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рǝr<SUP>е</SUP>t- «тс.» | авестійська |
| спо́рка «спірка» | білоруська |
| спо́раваць «сперечатися» | білоруська |
| препи́рам се «сперечаюся» | болгарська |
| prěć «заперечувати» | верхньолужицька |
| pṛt- «боротьба, суперечка» | давньоіндійська |
| пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа» | давньоруська |
| *реr- «бити» | індоєвропейська |
| рèrt «лупцювати» | латиська |
| ріrêtiês «сваритися» | латиська |
| реřti «бити, хльоскати віником» | литовська |
| препира се «сперечається» | македонська |
| prěś «тс.» | нижньолужицька |
| przeć «заперечувати» (заст.) | польська |
| *реrti | праслов’янська |
| pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати» | праслов’янська |
| *реrti | праслов’янська |
| pьrǫ «тиснути» | праслов’янська |
| пре́ния (з цсл.) | російська |
| пря | російська |
| спор | російська |
| спорить | російська |
| пре̏ти се «обвинувачувати» | сербохорватська |
| пре̏ти се «сваритися, сперечатися» | сербохорватська |
| priet'sa «тс.; сваритися» | словацька |
| prepírati se «сваритися» | словенська |
| прѣти сѧ «сперечатися» | старослов’янська |
| пьрѣти сѧ «тс.» | старослов’янська |
| пьрѣти «противитися, заперечувати» | старослов’янська |
| příti se «сперечатися» | чеська |
при́скати
псл. півн. [pryskati], пов’язане з *ръr̥skati «порскати», паралельне до bryzgati «бризкати», споріднене з лит. praυ̃sti «мити, умивати», prusnà «морда», прус. prusnan (зн. в.) «обличчя», лтс. praυ̃slât, spraυ̃slât «прискати, пирхати», sprauslis «бризки при пирханні», prūšluôt «пирхати, сопіти», дінд. pruṣṇṓti «прискає», pruṣṇā́ti, pruṣyati «тс.», дісл. frýsa «пирхати»;
р. пры́скать, бр. [пры́скаць], др. прыскати, п. вл. pryskać, ч. prýskati, слц. prýštit’, нл. pšyskaś;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́приск
«джерело»
обпри́скувач
«розприскувач»
о́приск
«уламок»«говорити сердито, гнівно»
(у виразі заговори́ти з о́приском )
опри́скливий
«запальний, нестриманий; їдкий (про сміх)»
при́са
«присок»
при́сати
«прискати; пирскати; чхати»
приск
«присок, жар»
при́скавка
«бризкалка СУМ; пульверизатор Она»
приска́ч
«розбризкувач; (іхт.) губань, Labrus jaculator; щетинозуб, Chaetodon rostratus; (зоол.) дельфін Нед»
приски́й
«гарячий, запальний»
приску́н
«бомбардир, Brachinus Web.»
(ент.)
при́снути
«вихопитися, вилетіти, вискочити»
при́сок
«жар»
прись
(вигук на позначення несподіваної появи, вискакування)
прища́ти
«прискати»
пруска́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пры́скаць | білоруська |
| pryskać | верхньолужицька |
| pruṣṇṓti «прискає» | давньоіндійська |
| pruṣṇā́ti | давньоіндійська |
| pruṣyati «тс.» | давньоіндійська |
| frýsa «пирхати» | давньоісландська |
| прыскати | давньоруська |
| praυ̃slât | латиська |
| spraυ̃slât «прискати, пирхати» | латиська |
| sprauslis «бризки при пирханні» | латиська |
| prūšluôt «пирхати, сопіти» | латиська |
| praυ̃sti «мити, умивати» | литовська |
| prusnà «морда» | литовська |
| pšyskaś | нижньолужицька |
| pryskać | польська |
| pryskati півн. | праслов’янська |
| *р<SUP>ъ</SUP>r̥skati «порскати» | праслов’янська |
| bryzgati «бризкати» | праслов’янська |
| prusnan «обличчя» (зн. в.) | прусська |
| пры́скать | російська |
| prýštit' | словацька |
| prýskati | чеська |
прісь (вигук, яким відганяють котів)
пов’язане із семантично тотожними вигуками тпрусь, [брись] (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
прись
«тс.»
(Умань)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тпрусь | ? |
| брись | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України