ПЕРСТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *р^ьr̥sь, *р^ьr̥si «груди»;

споріднене з лит. рìršys «груди в коня», дінд. párśuḥ «ребро», ав. pǝrǝsu- «ребро, бік», ос. fars «бік»;

іє. *реrk῀- «ребро, груди»;

форми з т, т’, н (‹ тн) постали, очевидно, внаслідок зближення з перст;

р. пе́рси, [персть] «груди в коня», др. пьрсь (одн.), пьрси, п. pierś (одн.), ч. prsa, prsy, ст. prsi, слц. prsia, нл. [pjerš], схв. пр̏са, пр̏си, слн. pŕsi, р.-цсл. прьси, пьрси;

споріднене з лит. ріr̃štas, лтс. рìrksts, прус. pirsten «тс.», а також, очевидно, з двн. first «гребінь даху», снн. vorst «стовп», лат. postis «тс.», дінд. рṛṣṭhám «хребет, вершина», ав. paršta- «спина»;

менш переконливе пов’язання (Wiedemann BB 27, 229; Machek Recherches 59–60; Schuster-Šewc 1137) з псл. *р^ьr̥sь, *р^ьr̥sі «груди», укр. пе́рса;

іє. *(s)per- «дотикатися, спиратися»;

псл. *р^ьr̥stъ «палець»;

р. перст, др. пьрстъ, п. parst, ч. слц. prst, вл. porst, полаб. рårstėn «перстень», болг. пръст, м. прст, схв. пр̏ст, слн. рr̂st, стсл. пръстъ;

споріднене з лит. pir̃kšnys «жар, присок», лтс. pìrkstis «присок», дінд. pṛ́ṣan «плямистий, строкатий», дісл. fors «водоспад»;

псл. *р^ьr̥stь, пов’язане з *porxъ «порох»;

р. персть, др. пьрсть, п. ст. pierść, ч. слц. prst’, вл. pjeršć, болг. пръст, м. прст, слн. рȓst, стсл. пръсть;

запозичення із західноєвропейських мов;

нім. Spérma, фр. sperme, англ. sperm «тс.» походять від пізньолат. sperma «сім’я, насіння», що відтворює гр. σπέρμα «сім’я (рослинне або тваринне); плід; паросток, дитя, нащадок; сівба; запліднення», пов’язане з дієсловом σπείρω «сію, розсіваю, розкидаю, розсипаю; поливаю», спорідненим з вірм. sp‘iṙ «розсіваю, розкидаю», двн. spriu «висівки», свн. sproewen «розкидати, розсіювати», гот. *sprēwjan, снідерл. spraeien, дангл. sprēawlian «тс.», кімр. ffreuo «течу», ffrau «вибризкування; потік», лтс. sprautiês «зійти, пробитися» і, далі, з псл. *p^ьr̥xati «мжичити, дощити», *p^ьr̥stь «земля, прах», укр. персть «земля» та, з іншим ступенем вокалізму, псл. *porxъ «пил», укр. по́рох;

р. бр. болг. м. спе́рма, п. ч. слц. spеrma, схв. спе̏рма, слн. spêrma;

похідне утворення від перст;

назва зумовлена пальчастою формою листя цієї рослини;

остаточно не з’ясоване;

вважається звуконаслідувальним утворенням (Фасмер ІІІ 247);

висловлювалося також припущення (Преобр. ІІ 48–49; Brückner 410–411) про зв’язок з коренем *perx-/*porx- ‹ *pers-, тим самим, що і в персть, пе́рхоть, по́рох, причому вважалося, що первісним значенням тут було «з кашлем виділяти бризки», можливо, пов’язане з [при́хати] «кашляти» (пор.);

р. перха́ть «кашляти», бр. пы́рхаць «пирхати», пе́рхаць «кашляти», п. [pierszeń] «чихотна трава, тисячолисник», ч. prchati «прискати», слц. prchúl’at’ «кашляти», болг. пръ́хам «пирхаю», слн. pŕhati «пирхати»;