ПЕРСОНУ — ЕТИМОЛОГІЯ
персо́на «особа; поважна особа»
запозичено з латинської мови, очевидно, через польську;
лат. persōna «маска; роль; особа» виникло з етр. φеrsu «маскована постать» (перв. назва бога чи демона потойбічного світу, що приймав душі померлих та супроводжував їх у пекло), спорідненого з першим компонентом гр. Περσε(φόνη) «Персефона» (ім’я дочки Зевса й Деметри, що стала дружиною бога підземного царства Аїда);
персона́ж походить від фр. personnage «персонаж» (з лат. persōna), а персона́л(ьний) від пізньолат. persōnālis «особовий»;
р. бр. болг. м. схв. персо́на, п. ч. persona, слц. persóna, вл. нл. personal «персонал», слн. personál «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
парсо́на
«тс.»
персона́ж
персона́л
персоналі́зм
(філос.)
персоналізува́ти
персона́лії
персоналі́ст
(філос.)
персона́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| персо́на | білоруська |
| персо́на | болгарська |
| personal «персонал» | верхньолужицька |
| Περσε(φόνη) «Персефона» (ім’я дочки Зевса й Деметри, що стала дружиною бога підземного царства Аїда) | грецька |
| persōna «маска; роль; особа» | латинська |
| persōna | латинська |
| персо́на | македонська |
| personal «персонал» | нижньолужицька |
| persōnālis «особовий» | пізньолатинська |
| persona | польська |
| персо́на | російська |
| персо́на | сербохорватська |
| persóna | словацька |
| personál «тс.» | словенська |
| персона́ж | українська |
| персона́л(ьний) | українська |
| personnage «персонаж» (з лат. persōna) | французька |
| persona | чеська |
| φеrsu «маскована постать» (перв. назва бога чи демона потойбічного світу, що приймав душі померлих та супроводжував їх у пекло) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України