ПЕРЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пе́рло́ «перламутрове зерно, що утворюється в черепашках деяких молюсків»
запозичення з французької мови (форма пе́рла, жін. р., з німецької);
фр. perle «перлина», очевидно, походить від іт. perla, що, як і нім. Pérle, зводиться до нар.-лат. *perla, яке виникло з лат. perna «стегна; вид молюска», спорідненого з дінд. pā́rṣṇiḥ «п’ята», ав. pāšna-, гр. πτέρνη, гот. faírzna, двн. fersana, нвн. Ferse «тс.»;
р. перл, бр. пе́рлы, п. perła, ч. слц. perla, вл. нл. parla, болг. м. схв. пе́рла, слн. pêrla;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пере́льник
«ловець перлин»
перельни́цтво
«добування перлин»
пе́рла
(жін. р.)
пе́рла
(XVII ст.)
перла́стий
пе́рли
(мн.)
перли́на
перли́нний
перли́нок
«вид равлика, Glaucoma»
(зоол.)
перли́стий
перли́ти
«прикрашати перлами»
перли́тися
«яскріти»
перли́ця
«цесарка, перлова курка»
(орн.)
перлі́вка
«перлові крупи»
перлі́вни́ця
«вид молюска, Unio»
перлове́ць
«перламутрівка»
(ент.)
перло́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pāšna- | авестійська |
| пе́рлы | білоруська |
| пе́рла | болгарська |
| parla | верхньолужицька |
| faírzna | готська |
| πτέρνη | грецька |
| fersana | давньоверхньонімецька |
| pā́rṣṇiḥ «п’ята» | давньоіндійська |
| perla | італійська |
| perna «стегна; вид молюска» | латинська |
| пе́рла | македонська |
| *perla | народнолатинська |
| parla | нижньолужицька |
| Pérle | німецька |
| Ferse «тс.» | нововерхньонімецька |
| perła | польська |
| перл | російська |
| пе́рла | сербохорватська |
| perla | словацька |
| pêrla | словенська |
| perle «перлина» | французька |
| perla | чеська |
пер «харіус, Thymallus vexillifer (Salmo thymallus)» (іхт.)
очевидно, пов’язане з перо́;
назва могла бути зумовлена подібністю довгого спинного плавника цієї риби до пера;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пері́й
«тс.»
пир
«Thymallus thymallus L.»
пирьок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| перо́ | українська |
пе́рти «іти; швидко просуватися»
псл. *perti «іти, просуватися, не рахуючись з перешкодами»;
споріднене з гр.πείρω (‹*περ ι̯ω) «прокладаю шлях, прориваюся вперед», περάω «переходжу, проходжу, проникаю», πόρος переправа, перехід», πορϑμός «протока, (вузький) прохід», дінд. píparti «перевозить, переводить, супроводжує», вірм. hordan «відходити», лат. porta «брама; прохід; ущелина», portus «гавань, приплав», ав. pǝrǝtu- «брід», двн. faran «їхати», гот. farjan «тс.»;
іє. *per- «переводити на той бік; проникати, проходити»;
р. пере́ть, бр. пе́рці, др. перети, п. przeć;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пиря́ти
«швидко бігати, гасати; гнатися на коні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pǝrǝtu- «брід» | авестійська |
| пе́рці | білоруська |
| hordan «відходити» | вірменська |
| farjan «тс.» | готська |
| περάω «переходжу, проходжу, проникаю» | грецька |
| πορϑμός «протока, (вузький) прохід» | грецька |
| πείρω | грецька |
| πόρος | грецька |
| faran «їхати» | давньоверхньонімецька |
| píparti «перевозить, переводить, супроводжує» | давньоіндійська |
| перети | давньоруська |
| *per- «переводити на той бік; проникати, проходити» | індоєвропейська |
| porta «брама; прохід; ущелина» | латинська |
| portus «гавань, приплав» | латинська |
| przeć | польська |
| *perti «іти, просуватися, не рахуючись з перешкодами» | праслов’янська |
| пере́ть | російська |
пе́рти (уживається здебільшого з префіксами)
псл. *perti (з чергуванням реr-, por-, рьr-);
споріднене з лит. spìrti «підпирати», рãsparas «підпірка», лат. paries «стіна», двн. sparro «жердина», снн. sparre «тс.»;
іє. *(s)per- «кроква; жердина; спис»;
р. пере́ть, бр. пе́рці, др. перети, п. przeć, ч. zapřít «сховати», слц. zapriet’ «замкнути, заперти», вл. prěć so «опиратися», нл. prěś «тс.», болг. запи́рам «зу- пиняю, затримую; запираю», м. запира «зупиняє, затримує», схв. зàпрēти «заперти», слн. zapréti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безприпо́рий
«який не має припору»
(про вола)
відпира́ти
заопирува́ти
«упертися, вчинити опір»
запе́ртя
«замкнене, таємне приміщення»
запі́р
за́пірка
запо́р
на́пі́р
«тиск, натиск; [маточина колеса]»
напі́рний
напо́ристий
неспе́ртий
«неспростовний»
обпира́ти
обпира́тися
опера́ч
«крісло»
опе́рти
опертя́
опи́ра́ло
«спинка (крісла), опертя»
опира́ти
опира́тися
о́пір
о́пір
«опираючись»
о́пірка
«опертя»
о́піром
о́пірці
«тс.»
опо́ра
перетися
«тиснутися, пхатися»
пи́рла
«підпора»
підпе́ртя́
підпира́ти
підпі́р
пі́дпі́рка
підпо́ра
підпо́рка
попі́р
«підтримка»
попо́ра
«тс.»
пре́пір
«частина шиї у вола, в яку впирається ярмо»
припиро́вище
«пристановище»
при́пі́р
«тс. Г; запор, замок; спокій, перепочинок; невідкладна потреба; крутий схил Нед»
припо́ра
«запор, замок»
припо́ристий
«(про вола) з добре виступаючою частиною шиї, в яку впирається ярмо; (про сани) з полозами, загнутими під прямим кутом»
пропирати
розпира́льний
розпира́ти
ро́зпір
ро́зпірка
розпірни́й
спір
«затори криги; запор; астма»
спор
«астма»
супо́ра
«підпірка»
узаперті́
упира́ти
упира́тися
упі́рка
«трикутний пліт для захисту плавучої валюшні від інших плотів»
упо́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пе́рці | білоруська |
| запи́рам «зу- пиняю, затримую; запираю» | болгарська |
| prěć so «опиратися» | верхньолужицька |
| sparro «жердина» | давньоверхньонімецька |
| перети | давньоруська |
| *(s)per- «кроква; жердина; спис» | індоєвропейська |
| paries «стіна» | латинська |
| spìrti «підпирати» | литовська |
| рãsparas «підпірка» | литовська |
| запира «зупиняє, затримує» | македонська |
| prěś «тс.» | нижньолужицька |
| przeć | польська |
| *perti (з чергуванням реr-, por-, рьr-) | праслов’янська |
| пере́ть | російська |
| зàпрēти «заперти» | сербохорватська |
| sparre «тс.» | середньонижньонімецька |
| zapriet' «замкнути, заперти» | словацька |
| zapréti «тс.» | словенська |
| zapřít «сховати» | чеська |
пе́рти «перечити»
псл. *реrti, pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати», можливо, пов’язане з *реrti, pьrǫ «тиснути»;
споріднене з лит. реřti «бити, хльоскати віником», лтс. рèrt «лупцювати», ріrêtiês «сваритися», дінд. pṛt- «боротьба, суперечка», ав. рǝrеt- «тс.»;
іє. *реr- «бити»;
р. пре́ния (з цсл.), пря, спор, спорить, бр. [спо́рка] «спірка», [спо́раваць] «сперечатися», др. пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа», п. заст. przeć «заперечувати», ч. příti se «сперечатися», слц. priet’sa «тс.; сваритися», вл. prěć «заперечувати», нл. prěś «тс.», болг. препи́рам се «сперечаюся», м. препира се «сперечається», схв. пре̏ти «обвинувачувати», пре̏ти се «сваритися, сперечатися», слн. prepírati se «сваритися», стсл. прѣти сѧ «сперечатися», пьрѣти сѧ «тс.», пьрѣти «противитися, заперечувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́спір
«суперечка»
на
«наперекір»
()
навсу́пор
«наперекір»
неспе́ртий
«незаперечний»
одпо́ра
«опір»
опира́тися
о́пір
опі́рний
перепе́рти
«переспорити»
пере́тися
«тс.»
пе́рити
«бити»
пе́рнути
«сильно вдарити»
пе́ртися
«сперечатися»
пир
«суперечка, сварка»
пїр
«тс.»
пі́рити
«сильно бити; (про дощ) дуже лити»
пі́рчити
«лупцювати, бити»
пря
«спір, боротьба»
ро́зпра
«ворожнеча»
спе́ртися
«упертися, затятися»
спір
спіра́тися
«сперечатися, проявляти впертість»
спі́рити
«відлупцювати»
спі́рка
спірли́вий
«сварливий»
спі́рний
спірни́к
«суперник»
спо́рити
спо́ритися
спорли́вець
«сперечальник»
спорли́вий
«тс.; спірний»
спо́рний
«тс.»
спо́рник
«тс.»
супе́рник
супе́рництво
су́пірець
«суперник»
су́пор
«опір, ворожнеча»
супо́рник
«суперник»
супоро́к
«суперечність»
су́пра
«суперечка»
упе́ртий
упертю́х
упира́ння
упира́тися
упири́стий
«упертий»
упирува́ти
«бути впертим»
упиря́ка
«упертюх»
у́пір
«упертість»
упі́рливо
«уперто»
упі́рний
упі́рчивий
упо́ром
«силоміць»
упорчи́вий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рǝr<SUP>е</SUP>t- «тс.» | авестійська |
| спо́рка «спірка» | білоруська |
| спо́раваць «сперечатися» | білоруська |
| препи́рам се «сперечаюся» | болгарська |
| prěć «заперечувати» | верхньолужицька |
| pṛt- «боротьба, суперечка» | давньоіндійська |
| пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа» | давньоруська |
| *реr- «бити» | індоєвропейська |
| рèrt «лупцювати» | латиська |
| ріrêtiês «сваритися» | латиська |
| реřti «бити, хльоскати віником» | литовська |
| препира се «сперечається» | македонська |
| prěś «тс.» | нижньолужицька |
| przeć «заперечувати» (заст.) | польська |
| *реrti | праслов’янська |
| pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати» | праслов’янська |
| *реrti | праслов’янська |
| pьrǫ «тиснути» | праслов’янська |
| пре́ния (з цсл.) | російська |
| пря | російська |
| спор | російська |
| спорить | російська |
| пре̏ти се «обвинувачувати» | сербохорватська |
| пре̏ти се «сваритися, сперечатися» | сербохорватська |
| priet'sa «тс.; сваритися» | словацька |
| prepírati se «сваритися» | словенська |
| прѣти сѧ «сперечатися» | старослов’янська |
| пьрѣти сѧ «тс.» | старослов’янська |
| пьрѣти «противитися, заперечувати» | старослов’янська |
| příti se «сперечатися» | чеська |
прем «негайно; настійно; цілком, саме, неодмінно; остаточно; твердо; справді (не) Ме, дійсно (не) Ме; аж ніяк Ме»
псл. *prěmь, *pręmь «прямо, правильно, дійсно», утворене від *prěmъ, *pręmъ «прямий, правильний»;
е в українській мові зумовлене, очевидно, церковнослов’янським впливом;
р. [прямь] «справді, дійсно», др. прѣмь «правильно», прямь «прямо; правильно; зовсім, цілком; саме», схв. прем «дуже», стсл. прѣмь «правильно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
крем
«дійсно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прѣмь «правильно» | давньоруська |
| прямь «прямо; правильно; зовсім, цілком; саме» | давньоруська |
| *prěmь | праслов’янська |
| *pręmь «прямо, правильно, дійсно» | праслов’янська |
| *prěmъ | праслов’янська |
| *pręmъ «прямий, правильний» | праслов’янська |
| прямь «справді, дійсно» | російська |
| прем «дуже» | сербохорватська |
| прѣмь «правильно» | старослов’янська |
прете́ «усе-таки»
очевидно, фонетично адаптоване запозичення з польської мови, паралельне до [пре́ці] «тс.; проте, однак» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пре́ці «тс.; проте, однак» | українська |
при
псл. pri ‹ *prei;
споріднене з лит. priẽ «при, біля; до», [prỹ] «тс.», лтс. prie- у prieds «додача при торгівлі», прус. prei «до; при, біля», дінд. parē «на цьому, далі», гр. παραί «при», лат. prae «перед, попереду», ст. pri «тс.»;
іє. *par(ei) › *prei (походження кінцевого компонента -ei не зовсім ясне);
р. др. болг. м. схв. при, бр. пры, п. przy, ч. вл. při, слц. слн. pri, нл. pśi, полаб. prai-, стсл. при;
Фонетичні та словотвірні варіанти
при-
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пры | білоруська |
| при | болгарська |
| při | верхньолужицька |
| παραί «при» | грецька |
| parē «на цьому, далі» | давньоіндійська |
| при | давньоруська |
| *par(ei) (походження кінцевого компонента -ei не зовсім ясне) | індоєвропейська |
| prae «перед, попереду» | латинська |
| prie- «додача при торгівлі» | латиська |
| priẽ «при, біля; до» | литовська |
| prỹ «тс.» | литовська |
| при | македонська |
| pśi | нижньолужицька |
| prai- | полабська |
| przy | польська |
| pri | праслов’янська |
| prei «до; при, біля» | прусська |
| при | російська |
| при | сербохорватська |
| pri | словацька |
| pri | словенська |
| при | старослов’янська |
| při | чеська |
абрико́с
запозичення з голландської мови;
гол. abrikoos через французьку і іспанську чи португальську мови (фр. abricot, ст. aubercot, ісп. albercoque, albaricoque, порт. albricoque) прийшло з арабської;
ар. al barqōk утворилося з сгр. πραικόκκιον (πραικόκια), яке походить від лат. praecox (praecoquus) «скороспілий», утвореного з префікса prae- «перед-, наперед», спорідненого з гр. παραί «до, перед, поряд», укр. при, і основи дієслова coquo «варю, кип’ячу», спорідненого з псл. *pekti, укр. пекти́;
варіант [априко́за] зайшов через польську і німецьку мови (нвн. Aprikose);
р. абрико́с, бр. абрыко́с, п. aprykoza, вл. aprikoza;
Фонетичні та словотвірні варіанти
абрико́з
абрико́са
абрико́сівка
абрико́сник
априко́за
оберко́с
обрико́с
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| al | арабська |
| абрыко́с | білоруська |
| aprikoza | верхньолужицька |
| abrikoos (фр. abricot, ст. aubercot, ісп. albercoque, albaricoque, порт. albricoque) | голландська |
| παραί «до, перед, поряд» | грецька |
| albercoque | іспанська |
| albaricoque | іспанська |
| praecox «скороспілий» (praecoquus) | латинська |
| prae- «перед-, наперед» | латинська |
| coquo «варю, кип’ячу» | латинська |
| praecoquus | латинська |
| Aprikose | нововерхньонімецька |
| aprykoza | польська |
| albricoque | португальська |
| *pekti | праслов’янська |
| абрико́с | російська |
| πραικόκκιον (πραικόκια) | середньогрецька |
| πραικόκια | середньогрецька |
| при | українська |
| пекти́ | українська |
| априко́за (нвн. Aprikose) | українська |
| abricot | французька |
| aubercot | французька |
брезе́нт
запозичення з голландської або німецької мови;
гол. presénning «брезент», нвн. Presenning, Present «тс.» походять від фр. préceinte «оболонка», що розвинулось із лат. praecincta «тс.», похідного від praecingere «оточувати, оперізувати», утвореного з префікса prae- «пере-, перед-», спорідненого з гр. παραί «при», псл. рrі, укр. при, і дієслова cingo «оперізую, оточую», спорідненого з дінд. káñcatē «в’яже», kāñcī «пояс», гр. κιγκλίς «перегородка», лит. kinkýti «запрягати» (коні);
р. брезе́нт, ст. презенинг, бр. брызе́нт, п.brezent, болг. брезе́нт, бризе́нт;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| брызе́нт | білоруська |
| брезе́нт | болгарська |
| presénning «брезент» | голландська |
| παραί «при» | грецька |
| κιγκλίς «перегородка» | грецька |
| káñcatē «в’яже» | давньоіндійська |
| praecincta «тс.» | латинська |
| kinkýti «запрягати» (коні) | литовська |
| Presenning | нововерхньонімецька |
| рrі | праслов’янська |
| при | українська |
| п.brezent | українська |
| бризе́нт | українська |
| préceinte «оболонка» | французька |
| Present «тс.» | ? |
| praecingere «оточувати, оперізувати» | ? |
| prae- «пере-, перед-» | ? |
| cingo «оперізую, оточую» | ? |
| kāñcī «пояс» | ? |
| брезе́нт | ? |
| презенинг | ? |
жму́рити
псл. žbmuriti, утворене шляхом метатези з mьžuriti (пор. ч. mžourati), що є суфіксальним похідним від mьžiti «мружитися; дрімати» (пор. р. [мжить] «мружитися; куняти», бр. [мжыць] «заплющувати очі» і їх позаслов’янські відповідники – лит. mìgti (mingù) «заснути», прус. ismigē «(він) заснув»);
пов’язане чергуванням голосних з мига́ти;
метатеза (mьžuriti › žьmuriti) відбулася, можливо, під впливом жа́ти (жму);
р. жму́рить, бр. жму́рыць, п. żmurzyć, слц. žmúriť, схв. жмýрити, слн. žmúriti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жму́ри
жмури́тися
жму́ритися
жму́риця
«третя повіка»
(у коня)
жму́рій
«людина, що постійно мружить очі»
жмурі́нка
«гра в хованки»
жмурка́йло
«жмурій»
жму́рки
жмурко́
«жмурій»
жмурли́
па́жмурки
пі́жмурки
при́
«піжмурки»
при́жмур
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мжыць | білоруська |
| жму́рыць | білоруська |
| mìgti | литовська |
| mingù | литовська |
| żmurzyć | польська |
| žbmuriti | праслов’янська |
| mьžiti «мружитися; дрімати» (пор. р. [мжить] «мружитися; куняти», бр. [мжыць] «заплющувати очі» і їх позаслов’янські відповідники -- лит. mìgti (mingù) | праслов’янська |
| mьžuriti | праслов’янська |
| žьmuriti | праслов’янська |
| ismigē «(він) заснув» | прусська |
| мжить | російська |
| жму́рить | російська |
| жмýрити | сербохорватська |
| žmúriť | словацька |
| žmúriti | словенська |
| мига́ти | українська |
| жа́ти (жму) | українська |
| жму | українська |
| mžourati | чеська |
напутник «подорожник великий, Plantago major L.» (бот.)
утворення з прийменників на, по, при та іменника путь, семантично паралельне до форми подоро́жник «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
попутник
припутник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | ? |
| по | ? |
| при | ? |
| путь | ? |
| подоро́жник «тс.» | ? |
фу́ра «великий довгий віз для вантажу; фургон»
запозичення з німецької мови;
н. Fuhre (двн. fuora, свн. vuore) «віз, підвода» пов’язане з fahren «їхати», спорідненим з гр. περάω «переходжу, проникаю», πόρος «перехід», лат. porta «прохід», псл. *perti, укр. пе́рти;
р. бр. фу́ра, п. fura, ч. fůra, слц. слн. fúra, вл. fóra;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фу́ра | білоруська |
| fóra | верхньолужицька |
| περάω «переходжу, проникаю» | грецька |
| πόρος «перехід» | грецька |
| fuora | давньоверхньонімецька |
| porta «прохід» | латинська |
| Fuhre «віз, підвода» (двн. fuora, свн. vuore) | німецька |
| fahren «їхати» | німецька |
| fura | польська |
| *perti | праслов’янська |
| фу́ра | російська |
| vuore | середньоверхньнімецька |
| fúra | словацька |
| fúra | словенська |
| пе́рти | українська |
| fůra | чеська |
па́перть «церковний ґанок»
загальноприйнятої етимології не має;
зіставляється з р. [перть] «жила карельська хата», др. пьрть «лазня», спорідненими з лит. pírtis «лазня», лтс. pìrts «тс.» і пов’язаними з псл. *perti «бити», рьrati «тс.», укр. пе́рти, пра́ти, а також з р. попира́ть «топтати»;
тобто первісне значення було «місце, яке топтали, на якому стояли ногами»;
за іншою точкою зору (Meillet Études 287, 302; Горяев 248), являє собою подвоєний корінь *per- із суфіксом -ti- (як у дінд. píparti «(він) наводить, виводить, рятує») і споріднене з гр. πείρω «проколюю, пронизую», περάω «переїжджаю, перепливаю, переходжу», πόρος «прохід» тощо;
р. па́перть, бр. па́перць, др. папьртъ, папьрть, болг. папрът, стсл. папрътъ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́перць | білоруська |
| папрът | болгарська |
| πείρω «проколюю, пронизую» | грецька |
| περάω «переїжджаю, перепливаю, переходжу» | грецька |
| πόρος «прохід» | грецька |
| píparti (як у дінд. píparti «(він) | давньоіндійська |
| пьрть «лазня» | давньоруська |
| папьртъ | давньоруська |
| папьрть | давньоруська |
| pìrts «тс.» | латиська |
| pírtis «лазня» | литовська |
| *perti «бити» | праслов’янська |
| рьrati «тс.» | праслов’янська |
| перть «жила карельська хата» | російська |
| попира́ть «топтати» | російська |
| па́перть | російська |
| папрътъ | старослов’янська |
| пе́рти | українська |
| пра́ти | українська |
пери́ло «перегородка»
похідне утворення від пе́рти;
букв. «те, на що можна спертися»;
р. пери́ла (мн.), болг. пери́ло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пери́ла
«поруччя»
пери́льчастий
поре́льце
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пери́ло | болгарська |
| пери́ла (мн.) | російська |
| пе́рти | українська |
перлі́вка «Melica L.» (бот.)
похідне утворення від пе́рло́;
назва зумовлена, очевидно, наявністю на колосках цієї рослини кулястих грудочок, складених з недорозвинених квіток (Вісюліна– Клоков 94);
пор. р. [жемчужник] «перлівка», нвн. Perlgras «тс.»;
р. перло́вник, бр. пе́рлаўка, п. perłówka;
Фонетичні та словотвірні варіанти
перловник
«перлівка висока, Melica altissima L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пе́рлаўка | білоруська |
| Perlgras «тс.» | нововерхньонімецька |
| perłówka | польська |
| жемчужник «перлівка» | російська |
| перло́вник | російська |
| пе́рло́ | українська |
пиря́ти «носити, тягати»
очевидно, пов’язане з пе́рти, р. пере́ть «нести важку ношу»;
р. пыря́ть «кидати, совати», ч. vpiřiti «втиснути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
напі́рити
«багато набрати Ме; надягти багато одягу Пі»
пира́чить
«насилу нести; таскати»
пі́рити
«багато набирати (в кишеню, поділ, мішок)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пере́ть «нести важку ношу» | російська |
| пыря́ть «кидати, совати» | російська |
| пе́рти | українська |
| vpiřiti «втиснути» | чеська |
поро́ки «старовинні військові прилади для розбивання мурів фортець, рід таранів» (мн.)
псл. *porkъ, очевидно, пов’язане з дієсловом *perti «бити», укр. пе́рти;
зводиться також (Schuster-Šewc 1159) до іє. *(s)per- «прискати, викидати»;
непереконливе зіставлення з дінд. paraśúḥ «сокира», гр. πέλεκυς «тс.; молот», розгляданими як запозичення, пов’язані з ак. pilakku «кинджал» (Kretschmer Einl. 105);
р. по́рок, др. порокъ, п. porok «таран», ст. prok «машина для метання снарядів, уживана при облогах», ч. слц. prak «праща; катапульта», вл. prok «праща, арбалет; лук», prokać «кидати, метати; стріляти з арбалета», нл. prok «праща», prokaś «кидати пращею; стріляти», м. прака «праща», цсл. пракъ «військова машина для здобування міст»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поро́чник
«той, що робить пороки»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pilakku «кинджал» | аккадська |
| prok «праща, арбалет; лук»«кидати, метати; стріляти з арбалета» | верхньолужицька |
| prokać «праща, арбалет; лук»«кидати, метати; стріляти з арбалета» | верхньолужицька |
| πέλεκυς «тс.; молот» | грецька |
| paraśúḥ «сокира» | давньоіндійська |
| порокъ | давньоруська |
| *(s)per- «прискати, викидати» | індоєвропейська |
| прака «праща» | македонська |
| prok «праща»«кидати пращею; стріляти» | нижньолужицька |
| prokaś «праща»«кидати пращею; стріляти» | нижньолужицька |
| porok «таран» | польська |
| *porkъ | праслов’янська |
| *perti «бити» | праслов’янська |
| по́рок | російська |
| prak «праща; катапульта» | словацька |
| пе́рти | українська |
| пракъ «військова машина для здобування міст» | церковнослов’янська |
| prak «праща; катапульта» | чеська |
преа́мбула «вступна частина (документа, акта, статті)»
очевидно, запозичення з французької мови;
фр. préambule «преамбула; вступ, передмова» походить від пізньолат. praeambulus «вступ, передмова», букв. «той, що йде попереду», утвореного з prae «попереду, вперед; перед», спорідненого з гр. παραί «при, уздовж, проти», гот. faúra «перед», дангл. fore, двн. днн. fora, нвн. vor «тс.», псл. pri «при», укр. при, та дієслова ambulo, -āre «ходжу, іду; рухаюся, пересуваюся»;
р. м. преа́мбула, бр. прэа́мбула, п. слц. preambula, ч. preambule, вл. preambla, болг. преамбю́л, схв. преа̀мбул, преа̀мбула, слн. preámbula;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прэа́мбула | білоруська |
| преамбю́л | болгарська |
| preambla | верхньолужицька |
| faúra «перед» | готська |
| παραί «при, уздовж, проти» | грецька |
| fore | давньоанглійська |
| fora | давньоверхньонімецька |
| fora | давньонижньонімецька |
| преа́мбула | македонська |
| vor «тс.» | нововерхньонімецька |
| praeambulus «вступ, передмова» | пізньолатинська |
| prae «попереду, вперед; перед» | пізньолатинська |
| preambula | польська |
| pri «при» | праслов’янська |
| ambulo | праслов’янська |
| преа́мбула | російська |
| преа̀мбул | сербохорватська |
| преа̀мбула | сербохорватська |
| preambula | словацька |
| preámbula | словенська |
| при | українська |
| préambule «преамбула; вступ, передмова» | французька |
| preambule | чеська |
прива́тний «особистий, неофіційний»
запозичено з латинської мови, очевидно, через польську;
лат. prīvātus «приватний, особистий; звичайний, простий», пов’язане з prīvo «позбавляю», похідним від prīvus «окремий; кожен; особливий, власний; позбавлений», яке, можливо, зводиться до *prei̯-, відбитого в лат. prae «перед», ст. pri «тс.», псл. pri «при», укр. при;
р. прива́тный, бр. прыва́тны, п. prywatny, ч. privátní, слц. privátny, вл. нл. рriwatny, болг. прива́тен, м. приватен, схв. при̏ва̄тан, слн. priváten;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прива́та
«окрема думка, особливий інтерес, особиста користь»
привати́ст
«учень приватної школи»
прива́тник
приватный
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прыва́тны | білоруська |
| прива́тен | болгарська |
| рriwatny | верхньолужицька |
| prīvātus «приватний, особистий; звичайний, простий» | латинська |
| prīvo «позбавляю» | латинська |
| prīvus «окремий; кожен; особливий, власний; позбавлений» | латинська |
| *prei̯- | латинська |
| prae «перед» | латинська |
| приватен | македонська |
| рriwatny | нижньолужицька |
| prywatny | польська |
| pri «при» | праслов’янська |
| прива́тный | російська |
| при̏ва̄тан | сербохорватська |
| privátny | словацька |
| priváten | словенська |
| при | українська |
| privátní | чеська |
при́зьба «земляний насип навколо підмурка будинку»
результат видозміни (стягнення) давнішого *при́ізба, утвореного з прийменника при та іменника *ізба́ «хата» (пор. р. изба́ «тс.»);
р. [при́зба] «частина хати, відділена сіньми, комірчина; призьба», бр. пры́зба «призьба», п. przyzba, przyźba «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
при́зба
спри́зба
спризьба
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пры́зба «призьба» | білоруська |
| przyzba «тс.» | польська |
| przyźba «тс.» | польська |
| изба́ | російська |
| при́зба «частина хати, відділена сіньми, комірчина; призьба» | російська |
| *при́ізба | українська |
| *ізба́ | українська |
| *ізба́ | українська |
| при «хата» (пор. р. изба́ «тс.») | ? |
при́мха «каприз, забаганка; [марновірна прикмета; марновірні обряди; нашепти, наговори; талісмани Бі]»
очевидно, давніше *примъха, утворене з прийменника при та іменника *мъха «іржа на збіжжі, хвороба колоса» (пор. р. [мха] «тс.»), пов’язаного з мъхъ «мох»;
пор. р. [па́мха] «перешкода, лихо, шкода, біда, невдача, халепа, диво, нісенітниця; пошесть», [по́мха] «перешкода, невдача, причина, псування; неврожай з видимої причини, напр., від куколю, головні, іржі тощо»;
розвиток значення *примъха йшов у двох напрямах: «хвороба збіжжя, колоса» → «забобон, забобонна прикмета, певні магічні дії (у зв’язку з тим, що хвороби збіжжя часто вважалися наслідком чаклування)»;
«хвороба збіжжя, колоса» → «хвороба взагалі» → «каприз, вередування хворої людини» → «вередування взагалі» (як семантичну паралель пор. р. [при́вере́д], що первісно, як і [ве́ред], означало «чиряк, болячка», а пізніше також «примха, каприз», звідки привере́дничать «вередувати»);
пов’язання з р. [примститься] «привидітися, приснитися» (Кравчук Белар. лексікал. і этымал. 86) необґрунтоване;
бр. пры́мхі (мн.) «марновірство; марновірні прикмети», п. [prymcha] «дурнувата людина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
при́мхати
«вередувати, капризувати»
при́мхли́вий
примхува́тий
«примхливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пры́мхі «марновірство; марновірні прикмети» (мн.) | білоруська |
| prymcha «дурнувата людина» | польська |
| па́мха «перешкода, лихо, шкода, біда, невдача, халепа, диво, нісенітниця; пошесть» | російська |
| по́мха «перешкода, невдача, причина, псування; неврожай з видимої причини, напр., від куколю, головні, іржі тощо» | російська |
| привере́дничать | російська |
| примститься «привидітися, приснитися» | російська |
| *примъха | українська |
| при «іржа на збіжжі, хвороба колоса» (пор. р. [мха] «тс.») | українська |
| мъхъ «мох» | українська |
| *мъха | українська |
| *мъха | українська |
| *примъха «хвороба збіжжя, колоса» | українська |
| при́вере́д | ? |
прислі́вник
утворене з прийменника при та іменника сло́во (власне, дієсло́во) як калька лат. adverbium «прислівник», утвореного з прийменника ad «при» та іменника verbum «слово; дієслово»;
бр. прысло́ўе «прислівник», п. przysłówek, ч. příslovce, слц. príslovka, вл. přislowjesnik, слн. prislòv «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відприслівнико́вий
присл
«тс.»
(граматика О. Партицького 1873)
присло́во
«прислівник»
(1863)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прысло́ўе «прислівник» | білоруська |
| přislowjesnik | верхньолужицька |
| adverbium «прислівник» | латинська |
| ad «при» | латинська |
| verbum «слово; дієслово» | латинська |
| przysłówek | польська |
| príslovka | словацька |
| prislòv «тс.» | словенська |
| при (власне, дієсло́во) | українська |
| сло́во (власне, дієсло́во) | українська |
| příslovce | чеська |
при́стрі́т «хвороба, викликана чиїмсь злим поглядом; [заздалегідь зроблена пересторога Нед; переляк О]»
результат злиття виразу *при стріті «при зустрічі», що складається з прийменника при та іменника [стріт] «зустріч»;
назва хвороби зумовлена тим, що, за народними уявленнями, вона виникає від поганої зустрічі;
р. [пристре́т] «уроки, причина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пристрі́к
«пристріт»
пристрі́тельний
«пов’язаний з пристрітом»
пристрі́ти
«зурочити; зустріти Нед; завадити комусь при чаклуванні Нед; заздалегідь перестерегти Нед»
пристрі́ти́ти
«тс.»
пристрі́тище
(збільш.)
пристрі́тний
«тс.»
пристрі́тник
«людина, що здатна викликати пристріт»
при́стріть
«охорона (чогось)»
при́стріч
«пристріт»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пристре́т «уроки, причина» | російська |
| *при стріті «при зустрічі» | ? |
| при | ? |
| стріт «зустріч» | ? |
пря «спір, змагання, боротьба»
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. пьра «заперечення; суперечка, чвари», паралельне до п. ст. prza «судовий процес», ч. pře «тс.; спір», пов’язане з прѣти (пьрѫ) «заперечувати; сперечатися», спорідненим з укр. пе́рти;
р. пря, др. пьря «судовий процес, позов»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пьря «судовий процес, позов» | давньоруська |
| пря | російська |
| пьра «заперечення; суперечка, чвари» | старослов’янська |
| прѣти | старослов’янська |
| пе́рти | українська |
| pře «тс.; спір» | чеська |
упа́ртий «впертий»
запозичення з польської мови;
п. uparty є формою пасивного дієприкметника мин. ч. від дієслова uprzeć, префіксального похідного від przeć «перти», якому відповідає укр. пе́рти;
бр. упа́рты, п. uparty;
Фонетичні та словотвірні варіанти
упа́рти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| упа́рты | білоруська |
| uparty | польська |
| przeć «перти» | польська |
| uparty | польська |
| пе́рти | українська |
упирува́ти «упиратися, наполягати»
афективне утворення на основі дієслова упира́тися, пов’язаного з пе́рти «тиснути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
упи́рісти
упи́рковати
упи́рни
«впертий»
упи́рок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| упира́тися | українська |
| пе́рти «тиснути» | українська |
упря́мий «міцний; впертий Нед; заливний (дощ) О»
етимологічно пов’язане з прями́й;
припускається, що початковим значенням було «прямий, відкритий» (Zubató AfSlPh 15, 496; Brückner 594);
зіставлялося також з пе́рти, р. пере́ть, упо́рный (Mikl. EW 240; Горяев 388, проти Фасмер IV 165);
р. упря́мый «упертий», п. uprzejmy «милий, приємний, ввічливий», ч. upřímný «щирий, відвертий», слц. úprimný «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
упря́миця
упря́мство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| uprzejmy «милий, приємний, ввічливий» | польська |
| пере́ть | російська |
| упо́рный | російська |
| упря́мый «упертий» | російська |
| úprimný «тс.» | словацька |
| прями́й | українська |
| пе́рти | українська |
| upřímný «щирий, відвертий» | чеська |
шпирну́ти «штрикнути»
експресивне утворення, споріднене з пиря́ти, пе́рти;
пор. [пе́рити] «сильно бити», [пе́рнути] «сильно вдарити»;
р. [шпырну́ть] «злякати, прогнати», бр. [шпыря́ць, шпырну́ць] «кидати (кинути); ганяти; штовхати (штовхнути)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шпира́ти
«штрикати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шпыря́ць | білоруська |
| шпырну́ць «кидати (кинути); ганяти; штовхати (штовхнути)» | білоруська |
| шпырну́ть «злякати, прогнати» | російська |
| пиря́ти | українська |
| пе́рти | українська |
| пе́рити «сильно бити» | українська |
| пе́рнути «сильно вдарити» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України