ПЕРЕЯРОК — ЕТИМОЛОГІЯ
яр «долина з крутими боками»
запозичення з тюркських мов;
дтюрк. jar «яр, яруга» походить від дієслівного кореня jar- «розсікати, розрубувати, розколювати, розщеплювати», представленого в тур. yar-, уйг. аз. туркм. ног. тат. башк. яр-, кирг. каз. ккалп. жар-, узб. ёр-, алт. дьар-, хак. тув. чар, чув. c̦ур «тс.», як. саркаах «розщеплений на тонкі скіпки», сарт «тонка дранка або скіпки»;
отже, первісне значення слова «розколина»;
пов’язання з тюрк. jaryk, jaruk (jarug) (Sławski I 501–502; Mikl. EW 100; Karłowicz SWO 229; Bern. I 445–446; Lokotsch 74–75; Горяев 436; Преобр. IІ, вып. последний 139; Сziżewski PF III 79; Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 301–302), а також з тюрк. аryk (Mikl. TEl I 248) менш імовірне;
непереконливі спроби пояснення слова як праслов’янського (з індоєвропейського) за походженням: пов’язання з дінд. íriṇam «діра, тріщина в землі» (Потебня РФВ 6, 146) або з псл. jarъ «ярий, несамовитий» (Kretschmer Glotta 11, 108; Schuster-Šewc 429–430);
р. бр. яр «стрімкий, урвистий берег, схил; урвище», др. яруга «яр, ущелина», п. jar «яр», ч. [jár] «рів, рівчак», [járek] «струмок», слц. jarok «рів, рівчак; струмок», болг. [яр] «стрімкий берег, урвище», схв. jàруга «яр, байрак; вибій; велика калюжа; траншея», слн. járek «рів, рівчак; окоп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́ярок
зая́рний
«той, хто живе за яром»
зая́ровець
«той, хто живе за яром»
заяро́вувати
«вкладати, вставляти (про полиці в шафі)»
зая́рок
«тс.»
пере́ярок
«яр, що перетинає інший яр»
пояру́жник
«чекан, Saxicola ВеБ; чикалка (звичайна камінка), Oenanthe oenanthe L. Шарл»
(орн.)
прия́р'я
прияро́вий
при́ярок
прияру́жний
яркува́тий
ярова́тий
«яркуватий»
ярова́тість
«подібна до яру будова річкової долини»
яро́к
«невеликий яр; [струмок]»
яру́га
«великий яр, [невелике заглиблення з виразними берегами, буває наповнене водою тільки після сильного дощу і після снігу]»
яру́жний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| яр- | азербайджанська |
| дьар- | алтайська |
| яр- | башкирська |
| яр «стрімкий, урвистий берег, схил; урвище» | білоруська |
| яр «стрімкий берег, урвище» | болгарська |
| íriṇam «діра, тріщина в землі» | давньоіндійська |
| яруга «яр, ущелина» | давньоруська |
| jar «яр, яруга» | давньотюркська |
| jar- «розсікати, розрубувати, розколювати, розщеплювати» | давньотюркська |
| жар- | казахська |
| жар- | каракалпакська |
| жар- | киргизька |
| яр- | ногайська |
| jar «яр» | польська |
| jarъ «ярий, несамовитий» | праслов’янська |
| яр «стрімкий, урвистий берег, схил; урвище» | російська |
| jàруга «яр, байрак; вибій; велика калюжа; траншея» | сербохорватська |
| jarok «рів, рівчак; струмок» | словацька |
| járek «рів, рівчак; окоп» | словенська |
| яр- | татарська |
| чар | тувинська |
| yar- | турецька |
| яр- | туркменська |
| jaryk | тюркські |
| jaruk (jarug)(Sławski I 501--502; Mikl. EW 100; Karłowicz SWO 229; Bern. I 445--446; Lokotsch 74--75; Горяев 436; Преобр. IІ, вып. последний 139; Сziżewski PF III 79; Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 301--302) | тюркські |
| аryk | тюркські |
| jarug | тюркські |
| ёр- | узбецька |
| яр- | уйгурська |
| чар | хакаська |
| jár «рів, рівчак» | чеська |
| járek «струмок» | чеська |
| c̦ур «тс.» | чуваська |
| саркаах «розщеплений на тонкі скіпки» | якутська |
| сарт «тонка дранка або скіпки» | якутська |
я́рий «весняний, яровий; молодий»
псл. jarъ(jь) «весняний», похідне від jarъ «весна»;
споріднене з гот. jēr «рік», дісл. ār, двн. іār, н. Jahr «тс.», дангл. gēar «рік; весна», гр. ὥρᾱ «пора року, особливо весна; слушний час», ὠ˜ρος «пора року, рік», ав. yārǝ «рік», лат. hōrnus «цьогорічний»;
іє. *i̯ōro-/i̯ēro- «сезон, весна; рік», похідне від *i̯ā-/еi̯- «іти, їхати» (звідки й укр. іти́, ї́хати);
отже, початкове значення слова мало бути «хід (сонця)» (пор. як семантичну паралель гот. apn «рік», лат. annus «тс.» при дінд. átati «іде»);
р. ярово́й «яровий», бр. яравы́, др. ярыи «весняний, яровий», п. jary «весняний, яровий», ст. jarz, jaro «весна», ч. jarý «яровий», jař «ярові», jaro «весна», слц. jarný «весняний, яровий», jar (жін. р.) «весна», вл. jаrо «весна», [jer(i)ca] «ярове жито», нл. jarski «весняний», ст. jarny «тс.», ст. jaro «весна», болг. я́рка, я́рица «молода курка», яркоко́шка «молода, (букв.) весняна (курка)», м. jарица, jаричка «курка (яка ще не несеться)», схв. jȃр (прикм.) «яровий», jȃp (імен. жін. р.) «ярове», слн. jár «яровий; весняний, ранній», jár «ярове», цсл. арь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
від'яри́тися
«відновитися, відпочити й радісно процвітати»
єру́шка
«молода, ще не стрижена вівця»
об'яруватися
«закінчити весняні польові роботи»
перея́рка
під'ярі́вки
«літні яблука»
(мн.)
під'я́рка
«велике винне яблуко»
під'ярок
«піврічні ягнята, з яких можна стригти вовну»
по́ярка
«молода вівця; вовна з ягнят»
поя́рок
«поярок УРС; [руно, вовна] Л»
яр
«ярове; (поет.) весна»
(жін. р.)
яре́ць
«ячмінь»
ярина́
«ярове; [овочі, городина]»
ярине́ць
«цибуля овочева, Allium oleraceum L.»
(бот.)
яринка́
«овочі, городина»
яри́нний
«яровий; (про листяні дерева) той, на якому рано з’являється листя»
яри́нні
«овочеві, Oleraceae»
я́ритинка
«перша вовна, знята з молодої вівці»
я́ри́ця
«ярова пшениця; [суниця] СУМ; [ярова пшениця або жито] ВеБ»
я́ріца
«ярові посіви, ярина»
я́рка
«молода однорічна вівця; [назва дитячої гри]»
ярни́к
«підсніжник звичайний, Galanthus nivalis L.»
(бот.)
ярни́ця
«ярові посіви, ярове жито, ярина»
я́рній
«весняний»
ярова́ти
«проводити весну, робити весняні польові роботи»
яровиза́тор
яровиза́ція
яровизува́ти
ярови́й
яровина́
ярові́
(мн.)
яро́та
«овечки та баранці віком до одного року»
(зб.)
яро́тина
«вовна однорічної вівці»
ярочко›́вий
«зроблений з вовни однорічної вівці»
ярча́
«ягня до року; щеня першого поносу»
ярча́к
«короткий кожушок у чабанів»
ярча́ний
«ячний»
ярча́нка
«ячмінна солома»
я́рчатина
«назва вовни»
ярчу́к
«ягня, баран»
ярчу́н
«баран»
ярчух
«фіна звичайна, Cysticercus cellulosae»
(ент.)
ярюва́ти
«орати й сіяти навесні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| yārǝ «рік» | авестійська |
| яравы́ | білоруська |
| я́рка | болгарська |
| я́рица «молода курка» | болгарська |
| яркоко́шка «молода, (букв.) весняна (курка)» | болгарська |
| jаrо «весна» | верхньолужицька |
| jer(i)ca «ярове жито» | верхньолужицька |
| jēr «рік» | готська |
| ὥρᾱ «пора року, особливо весна; слушний час» | грецька |
| ὠ˜ρος «пора року, рік» | грецька |
| gēar «рік; весна» | давньоанглійська |
| іār | давньоверхньонімецька |
| ār | давньоісландська |
| ярыи «весняний, яровий» | давньоруська |
| *i̯ōro-/i̯ēro- «сезон, весна; рік» | індоєвропейська |
| *i̯ā-/еi̯- «іти, їхати» (звідки й укр. іти́, ї́хати) | індоєвропейська |
| hōrnus «цьогорічний» | латинська |
| jарица | македонська |
| jаричка «курка (яка ще не несеться)» | македонська |
| jarski «весняний» | нижньолужицька |
| jarny «тс.» (ст.) | нижньолужицька |
| jaro «весна» (ст.) | нижньолужицька |
| Jahr «тс.» | німецька |
| jary «весняний, яровий» | польська |
| jarz «весна» (ст.) | польська |
| jaro «весна» (ст.) | польська |
| jarъ(jь) «весняний» | праслов’янська |
| jarъ «весна» | праслов’янська |
| ярово́й «яровий» | російська |
| jȃр «яровий» (прикм.) | сербохорватська |
| jarný «весняний, яровий»«весна» (жін. р.) | словацька |
| jar «весняний, яровий»«весна» (жін. р.) | словацька |
| jár | словенська |
| арь «тс.» | церковнослов’янська |
| jarý «яровий»«ярові»«весна» | чеська |
| jař «яровий»«ярові»«весна» | чеська |
| jaro «яровий»«ярові»«весна» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України