ПЕРЕЧКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пере́ка «суперечність, протидія Г; заперечення Нед»
псл. *perkъ «упоперек, поперек», утворене від *per за допомогою елемента -ko- (пор. prokъ від pro);
бр. [пе́рак] «упоперек», др. перекъ «ширина, поперечка», п. ст. przek(o) «упоперек», ч. [příky], вл. prěki, нл. prjeki, болг. пря́ко «тс.», м. преку «через, понад, усупереч», схв. преко «тс.», слн. prék «упоперек», стсл. прѣкъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́зпереч
безпере́чний
впопе́рек
«упоперек»
всу́переч
запере́чення
запере́чка
«заперечення»
запере́чливий
запере́чний
запере́чник
запере́чувач
на(в)по́пере́к
непере́чний
«незаперечний»
неспере́чливий
«поступливий»
перече́нь
«поперечна планка в санях»
пере́чити
пере́читися
«сперечатися»
пере́чка
«різновид перемету; [суперечка Нед]»
пере́чний
«суперечний; заперечний»
по́пе́ре́к
попере́чина
попере́чка
попере́чний
попере́чник
попере́чниця
«поперечка; стежка між полями Нед; частина ткацького верстата»
попере́чуватися
«перехрещуватися»
спереча́льник
спереча́ти
«утримувати; перешкоджати, забороняти»
спереча́тися
спере́читися
«перечити, противитися»
спере́чка
«суперечка»
сперечли́вий
спере́чник
су́перек
(у виразі на с. «усупереч»)
супе́река
«суперечка»
суперека́нт
«супротивник на процесі»
супере́та
«сварка»
су́переч
«заперечення»
супереча́ти
«суперечити»
супере́че
«суперечки, чвари»
супере́чити
супере́чка
супере́чливий
супере́чний
суперкува́тий
«упертий»
супоро́к
«суперечка»
супреча́тися
«сперечатися»
упе́ре́к
«поперек»
упере́чка
«вид плахти»
упо́перек
усу́переч
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пе́рак «упоперек» | білоруська |
| пря́ко «тс.» | болгарська |
| prěki | верхньолужицька |
| перекъ «ширина, поперечка» | давньоруська |
| преку «через, понад, усупереч» | македонська |
| prjeki | нижньолужицька |
| przek(o) «упоперек» (ст.) | польська |
| *perkъ «упоперек, поперек» | праслов’янська |
| *per (пор. prokъ від pro) | праслов’янська |
| prokъ | праслов’янська |
| pro | праслов’янська |
| преко «тс.» | сербохорватська |
| prék «упоперек» | словенська |
| прѣкъ «тс.» | старослов’янська |
| příky | чеська |
перо́ «рогове нашкірне утворення у птахів; знаряддя для писання й малювання; [плавець у риби; парасолька ВеУг]»
псл. pero, пов’язане з *perti «перти»;
споріднене з лит. spar̃nas «крило», лтс. spārns «тс.», дінд. parṇám «крило, перо», ав. parǝna-, нперс. parr «тс.», двн. farn «папороть»;
іє. *реr-;
менш обґрунтоване зіставлення (Pedersen Kelt. Gr. І 90; Machek ESJČ 444–445; Kluge–Mitzka 188; Walde–Hofm. ІІ 282) з гр. πτερόν «перо, крило», двн. fёdara (‹ *рéterā) «перо», дінд. pátram «крило», вірм. t’ir (‹ *pter-) «літання, політ», лат. acci-piter «яструб», іє. *реt- «літати»;
р. болг. перо́, бр. пяро́, др. перо, п. ріórо, ч. pero, péro, слц. pero, вл. нл. pjero, м. перо, схв. пèро, слн. реró, стсл. перо;
Фонетичні та словотвірні варіанти
напі́рнач
«футляр на пера в старовинній чорнильниці; напірник»
напі́рник
невпі́рий
«неоперений»
оперна́тіти
«оперитися; розбагатіти»
оперя́тися
опі́рити
«вкрити пір’ям»
пер'я́н
«перістий віл»
пере́чко
«пірце»
пери́на
пери́стка
«пенарія (вид корала), Pennatula»
(зоол.)
перия́н
«строкатий віл»
перівни́ця
«пенал»
пері́ня
«строката корова»
перна́к
«напірник»
перна́тий
перна́ті
перна́тка
«пенарія»
(зоол.)
перна́ч
(іст.)
перни́к
«пенал»
перце́
«листя до появи колосся; поперечний щабель у бороні»
пиро́
«лопать весла; зелені стебла цибулі»
пір'ї́на
пір'ї́стий
пі́р'я
пір'я́н
«періста тварина»
пі́р'янка
«пір’їнка»
пір'я́стий
піри́на
«пір’їна»
піри́стий
«строкатий»
пі́рити(ся)
«линяти, скидати пір’я»
пірна́к
«хвостове перо в півня»
пірна́тий
«пернатий»
пірна́ті
«пернаті»
пірна́ч
«пернач»
пірни́й
«укритий пір’ям»
пірни́к
«пенал»
піро́
«перо»
пірце́
«маленьке перо; листок рогозу, цибулі або часнику»
пірча́стий
прі́яний
«вид масті рогатої худоби»
пря́ний
«смугастий»
пряни́стий
«тс.»
упі́рений
«укритий пір’ям»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| parǝna- | авестійська |
| пяро́ | білоруська |
| перо́ | болгарська |
| pjero | верхньолужицька |
| t'ir «літання, політ» (‹ *pter-) | вірменська |
| πτερόν «перо, крило» | грецька |
| farn «папороть» | давньоверхньонімецька |
| fёdara «перо» (‹ *рéterā) | давньоверхньонімецька |
| parṇám «крило, перо» | давньоіндійська |
| pátram «крило» | давньоіндійська |
| перо | давньоруська |
| *реr- | індоєвропейська |
| *реt- «літати» | індоєвропейська |
| acci-piter «яструб» | латинська |
| spārns «тс.» | латиська |
| spar̃nas «крило» | литовська |
| перо | македонська |
| pjero | нижньолужицька |
| ріórо | польська |
| pero | праслов’янська |
| *perti «перти» | праслов’янська |
| перо́ | російська |
| пèро | сербохорватська |
| pero | словацька |
| реró | словенська |
| перо | старослов’янська |
| pero | чеська |
| péro | чеська |
| parr «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України