ПЕРЕТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пе́рти «іти; швидко просуватися»
псл. *perti «іти, просуватися, не рахуючись з перешкодами»;
споріднене з гр.πείρω (‹*περ ι̯ω) «прокладаю шлях, прориваюся вперед», περάω «переходжу, проходжу, проникаю», πόρος переправа, перехід», πορϑμός «протока, (вузький) прохід», дінд. píparti «перевозить, переводить, супроводжує», вірм. hordan «відходити», лат. porta «брама; прохід; ущелина», portus «гавань, приплав», ав. pǝrǝtu- «брід», двн. faran «їхати», гот. farjan «тс.»;
іє. *per- «переводити на той бік; проникати, проходити»;
р. пере́ть, бр. пе́рці, др. перети, п. przeć;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пиря́ти
«швидко бігати, гасати; гнатися на коні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pǝrǝtu- «брід» | авестійська |
| пе́рці | білоруська |
| hordan «відходити» | вірменська |
| farjan «тс.» | готська |
| περάω «переходжу, проходжу, проникаю» | грецька |
| πορϑμός «протока, (вузький) прохід» | грецька |
| πείρω | грецька |
| πόρος | грецька |
| faran «їхати» | давньоверхньонімецька |
| píparti «перевозить, переводить, супроводжує» | давньоіндійська |
| перети | давньоруська |
| *per- «переводити на той бік; проникати, проходити» | індоєвропейська |
| porta «брама; прохід; ущелина» | латинська |
| portus «гавань, приплав» | латинська |
| przeć | польська |
| *perti «іти, просуватися, не рахуючись з перешкодами» | праслов’янська |
| пере́ть | російська |
пе́рти (уживається здебільшого з префіксами)
іє. *(s)per- «кроква; жердина; спис»;
споріднене з лит. spìrti «підпирати», рãsparas «підпірка», лат. paries «стіна», двн. sparro «жердина», снн. sparre «тс.»;
псл. *perti (з чергуванням реr-, por-, рьr-);
р. пере́ть, бр. пе́рці, др. перети, п. przeć, ч. zapřít «сховати», слц. zapriet’ «замкнути, заперти», вл. prěć so «опиратися», нл. prěś «тс.», болг. запи́рам «зу- пиняю, затримую; запираю», м. запира «зупиняє, затримує», схв. зàпрēти «заперти», слн. zapréti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безприпо́рий
«який не має припору»
(про вола)
відпира́ти
заопирува́ти
«упертися, вчинити опір»
запе́ртя
«замкнене, таємне приміщення»
запі́р
за́пірка
запо́р
на́пі́р
«тиск, натиск; [маточина колеса]»
напі́рний
напо́ристий
неспе́ртий
«неспростовний»
обпира́ти
обпира́тися
опера́ч
«крісло»
опе́рти
опертя́
опи́ра́ло
«спинка (крісла), опертя»
опира́ти
опира́тися
о́пір
о́пір
«опираючись»
о́пірка
«опертя»
о́піром
о́пірці
«тс.»
опо́ра
перетися
«тиснутися, пхатися»
пи́рла
«підпора»
підпе́ртя́
підпира́ти
підпі́р
пі́дпі́рка
підпо́ра
підпо́рка
попі́р
«підтримка»
попо́ра
«тс.»
пре́пір
«частина шиї у вола, в яку впирається ярмо»
припиро́вище
«пристановище»
при́пі́р
«тс. Г; запор, замок; спокій, перепочинок; невідкладна потреба; крутий схил Нед»
припо́ра
«запор, замок»
припо́ристий
«(про вола) з добре виступаючою частиною шиї, в яку впирається ярмо; (про сани) з полозами, загнутими під прямим кутом»
пропирати
розпира́льний
розпира́ти
ро́зпір
ро́зпірка
розпірни́й
спір
«затори криги; запор; астма»
спор
«астма»
супо́ра
«підпірка»
узаперті́
упира́ти
упира́тися
упі́рка
«трикутний пліт для захисту плавучої валюшні від інших плотів»
упо́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пе́рці | білоруська |
| запи́рам «зу- пиняю, затримую; запираю» | болгарська |
| prěć so «опиратися» | верхньолужицька |
| sparro «жердина» | давньоверхньонімецька |
| перети | давньоруська |
| *(s)per- «кроква; жердина; спис» | індоєвропейська |
| paries «стіна» | латинська |
| spìrti «підпирати» | литовська |
| рãsparas «підпірка» | литовська |
| запира «зупиняє, затримує» | македонська |
| prěś «тс.» | нижньолужицька |
| przeć | польська |
| *perti (з чергуванням реr-, por-, рьr-) | праслов’янська |
| пере́ть | російська |
| зàпрēти «заперти» | сербохорватська |
| sparre «тс.» | середньонижньонімецька |
| zapriet' «замкнути, заперти» | словацька |
| zapréti «тс.» | словенська |
| zapřít «сховати» | чеська |
пиря́ти «носити, тягати»
очевидно, пов’язане з пе́рти, р. пере́ть «нести важку ношу»;
р. пыря́ть «кидати, совати», ч. vpiřiti «втиснути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
напі́рити
«багато набрати Ме; надягти багато одягу Пі»
пира́чить
«насилу нести; таскати»
пі́рити
«багато набирати (в кишеню, поділ, мішок)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пере́ть «нести важку ношу» | російська |
| пыря́ть «кидати, совати» | російська |
| пе́рти | українська |
| vpiřiti «втиснути» | чеська |
упря́мий «міцний; впертий Нед; заливний (дощ) О»
етимологічно пов’язане з прями́й;
припускається, що початковим значенням було «прямий, відкритий» (Zubató AfSlPh 15, 496; Brückner 594);
зіставлялося також з пе́рти, р. пере́ть, упо́рный (Mikl. EW 240; Горяев 388, проти Фасмер IV 165);
р. упря́мый «упертий», п. uprzejmy «милий, приємний, ввічливий», ч. upřímný «щирий, відвертий», слц. úprimný «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
упря́миця
упря́мство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| uprzejmy «милий, приємний, ввічливий» | польська |
| пере́ть | російська |
| упо́рный | російська |
| упря́мый «упертий» | російська |
| úprimný «тс.» | словацька |
| прями́й | українська |
| пе́рти | українська |
| upřímný «щирий, відвертий» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України