ПЕРЕМОЖНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

перемогти́

псл. *permogti, *permagati «перемогти, переважати», давніше «перетягти», похідне від *mogti «могти» ‹ *«тягти»;
р. [перемо́чь] «перемогти», [перемога́ть], бр. перамагчы́, перамага́ць, др. перемочи, п. przemóc «тс.», przemagać «перемагати, переважати», ч. přemoci «перемогти», přemáhati, слц. premôct’, premáhat’, вл. přemóс, нл. pśemoс, схв. премòћи (прèмоћи), према́гати, слн. premôči, premágati, стсл. прѣмоѱи «тс.», прѣмагати «перемагати, переважати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

перема́га «перевага»
перемага́ти
перемо́га
перемо́жець
перемо́жний
перемо́жник (заст.)
перемочи́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
перамагчы́ білоруська
перамага́ць білоруська
přemóс верхньолужицька
перемочи давньоруська
pśemoс нижньолужицька
przemóc «тс.»«перемагати, переважати» польська
przemagać «тс.»«перемагати, переважати» польська
*permogti праслов’янська
*permagati «перемогти, переважати» праслов’янська
*mogti «могти» праслов’янська
перемо́чь «перемогти» російська
перемога́ть російська
премòћи (прèмоћи) сербохорватська
према́гати сербохорватська
premôct' словацька
premáhat' словацька
premôči словенська
premágati словенська
прѣмоѱи «тс.» старослов’янська
прѣмагати «перемагати, переважати» старослов’янська
přemoci «перемогти» чеська
přemáhati «перемогти» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України