ПЕРЕКОРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кори́ти «картати; дорікати комусь; (рідк.) примушувати покоритися; скоряти; [схиляти в покорі (голову, чоло); завойовувати Бі]»
псл. koriti «корити; ганити; сварити; принижувати; карати, мучити», очевидно, похідне від korъ «образа» (пор. р. заст. кор «образа; лайка, картання», болг. [кор] «прізвисько», цсл. коръ «образа, зневага»);
пов’язане чергуванням голосних з псл. karati «карати, мучити; корити; дорікати; сварити», kara «лайка, ганьблення, осуд; покарання, приниження», укр. кара́ти, ка́ра;
споріднене з лтс. karinât «дражнити, дратувати, збуджувати», лит. [kìrinti] «тс.», гр. κάρνη «шкода; штраф; кара», лат. carino (cārino) «глузую, висміюю, ганьблю», дірл. caire (‹*qr̥i̯ria) «докір», дкімр. гал. cared «непридатність; недбалість; безпутність», кімр. carred, корн. cara «тс.», сбрет. carez «закид», що продовжують іє. *kar«ганьбити, ганити; карати», пов’язане з *(s)ker- «різати; гостро, різко ображати», представленим у гр. κέρτομος «той, хто глузує; лукавий, облудний», κερτόμιος «глузливий, образливий, уїдливий», σκερβόλλω «обливаю брудом, ображаю» (пор. дангл. gehornian «ображати», а також двн. harawēn «глузувати», свн. herwēn, дангл. hierwan «тс.» і більш віддалене тох. А, В kärn- «мучити, бити»);
алб. koris «корити; ганьбити» вважається запозиченням із болгарської мови;
зближення з лит. kãrias «військо», kãras «війна», kãrė «тс.», лтс. kaŗš «тс.; суперечка, неспокій, шум; військо», дперс. kāra- «військо; народ», прус. kargis «військо», сірл. cuire «натовп», ірл. cuire «військо», гот. harjis, двн. hari, heri «тс.», гр. κοίρανός «воєначальник, володар» (Sławski II 511; Trautmann 118; Fick I 377), що зводяться до іє. *kor(i̯o) «військо, війна», менш певне, як і пов’язання з р.-цсл. чаръ «чари, чаклунство» (Ильинский РФВ 61, 238);
р. кори́ть «корити», [кори́ться] «скаржитися; мучитися; каятися; просити», бр. розм. кары́ць «корити», кары́цца «покорятися, примирятися», др. корити «ганити, осуджувати», коритися «каятися; сваритися», п. korzyć się «упокорюватися, примирятися; (заст., рідк.) сваритися», ст. рідк. korzyć «принижувати, корити», ч. kořiti «принижувати», kořiti se «упокорюватися», слц. koriť sa, вл. pokorić so «тс.», pokorić «принизити», болг. коря́ «докоряти, сварити, осуджувати», [ко́ра] «обмовляти», м. кори «корити, докоряти, сварити», схв. кòрити «тс., робити зауваження», кòрити се «докоряти один одному, сваритися», слн. ст. kоríti «ганити, картати; карати, мучити», стсл. корити «ганити, ображати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
до́кі́р
докі́рливий
докі́рний
докі́рник
доко́ра
«докір»
докори́тель
докори́ти
доко́рище
«докори, закиди»
докоря́ти
закори́тися
«упертися, затятися; захопитися чимсь; завзятися на когось, щось»
кор
«докір»
кори́тися
«беззаперечно слухатися; підкорятися; [задиратися з кимось НЗ УжДУ 26/2]»
ко́рне
«покірно»
навкі́р
«поперек, усупереч; на зло»
навкі́рки
напере́кі́р
напереко́ри
«тс.»
непо́кір
непокі́рниця
«непокірна, непідвладна жінка»
непоко́ра
неско́ра
нескори́мий
нескори́мі
«ті, кого не можна подолати, скорити»
перекі́р
«тс.; [велика суперечка, сварка; упертість, опір Нед]»
перекі́рливий
«схильний до перекорів, суперечок, опору»
перекі́рочка
«опір; заперечення, суперечка»
переко́ри
«взаємні докори, суперечки; [спірні питання Нед]»
(мн.)
переко́ри́ще
«тс. »
переко́рюватися
«сперечатися, докоряти один одному»
перекоря́тися
«тс.»
підкори́ти
підко́рювати
підко́рювач
підкоря́ти
покі́рливий
покі́рний
покі́рник
«підвладна кому-небудь, слухняна людина Г; віддана людина, вірний слуга Нед»
поко́ра
покори́тель
покори́ти
поко́рствувати
покоря́ти
при́кір
«неприємність»
скори́тель
скори́ти
ско́рювач
скоря́ти
супокі́рно
у́кір
«докір, закид»
укори́зна
«ображання, приниження»
уко́рищі
(у словосполученні [на уко́рищі] «на зло, наперекір» Нед)
уко́рливий
«докірливий»
укоря́ти
«дорікати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| koris «корити; ганьбити» | албанська |
| кары́ць «корити» (розм.) | білоруська |
| кары́цца «покорятися, примирятися» (розм.) | білоруська |
| корити «ганити, осуджувати» | білоруська |
| коритися «каятися; сваритися» | білоруська |
| кор | болгарська |
| коря́ «докоряти, сварити, осуджувати» | болгарська |
| ко́ра «обмовляти» | болгарська |
| pokorić so «тс.»«принизити» | верхньолужицька |
| pokorić «тс.»«принизити» | верхньолужицька |
| cared «непридатність; недбалість; безпутність» | галльська |
| harjis | готська |
| κάρνη «шкода; штраф; кара» | грецька |
| κέρτομος «той, хто глузує; лукавий, облудний» | грецька |
| κερτόμιος «глузливий, образливий, уїдливий» | грецька |
| σκερβόλλω «обливаю брудом, ображаю» (пор. дангл. gehornian «ображати», а також двн. harawēn «глузувати», свн. herwēn, дангл. hierwan «тс.» і більш віддалене тох. А, В kärn- «мучити, бити») | грецька |
| κοίρανός «воєначальник, володар» | грецька |
| hari | давньоверхньонімецька |
| heri «тс.» | давньоверхньонімецька |
| caire «докір» (‹*q$$ria) | давньоірландська |
| *qr̥i̯ria | давньоірландська |
| cared «непридатність; недбалість; безпутність» | давньокімрська |
| kāra- «військо; народ» | давньоперська |
| корити «ганити, осуджувати» | давньоруська |
| коритися «каятися; сваритися» | давньоруська |
| *kar- «ганьбити, ганити; карати» | індоєвропейська |
| *(s)ker- «різати; гостро, різко ображати» | індоєвропейська |
| *kor(i̯o) «військо, війна» | індоєвропейська |
| cuire «військо» | ірландська |
| carred | кімрська |
| cara «тс.» | корнська |
| carino «глузую, висміюю, ганьблю» (cārino) | латинська |
| cārino | латинська |
| karinât «дражнити, дратувати, збуджувати» | латиська |
| kaŗš «тс.; суперечка, неспокій, шум; військо» | латиська |
| kìrinti «тс.» | литовська |
| kãrias «військо» | литовська |
| kãras «війна» | литовська |
| kãrė «тс.» | литовська |
| кори «корити, докоряти, сварити» | македонська |
| korzyć się «упокорюватися, примирятися; (заст., рідк.) сваритися» | польська |
| korzyć «принижувати, корити» (ст.), (рідк.) | польська |
| koriti «корити; ганити; сварити; принижувати; карати, мучити» | праслов’янська |
| korъ «образа» (пор. р. заст. кор «образа; лайка, картання», болг. [кор] «прізвисько», цсл. коръ «образа, зневага») | праслов’янська |
| karati «карати, мучити; корити; дорікати; сварити» | праслов’янська |
| kara «лайка, ганьблення, осуд; покарання, приниження» | праслов’янська |
| kargis «військо» | прусська |
| кор (заст.) | російська |
| кори́ть «корити» | російська |
| кори́ться «скаржитися; мучитися; каятися; просити» | російська |
| чаръ «чари, чаклунство» | русько-церковнослов’янська |
| кòрити «тс., робити зауваження» | сербохорватська |
| кòрити се «докоряти один одному, сваритися» | сербохорватська |
| carez «закид» | середньобретонська |
| cuire «натовп» | середньоірландська |
| koriť sa | словацька |
| kоríti «ганити, картати; карати, мучити» (ст.) | словенська |
| корити «ганити, ображати» | старослов’янська |
| кара́ти | українська |
| ка́ра | українська |
| коръ | церковнослов’янська |
| kořiti «принижувати»«упокорюватися» | чеська |
| kořiti se «принижувати»«упокорюватися» | чеська |
перекі́р «місяць у другій чверті»
результат видозміни форми [перекрі́й] «місяць у другій чверті», зближеної з [перекори́тися] «змінитися» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| перекрі́й «місяць у другій чверті» | українська |
| перекори́тися «змінитися» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України