ПЕНЬКОВОГО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пень «нижня частина стовбура дерева; [вулик]»
псл. pьnь;
споріднене з гр. πίναξ «дошка, картина», дінд. pínākam «палиця, стебло»;
іє. *pin- «шматок дерева, деревинка»;
зіставлення з лит. pìnas «жердина в тині» (Machek ESJČ 443) не враховує зв’язку цього литовського слова з лит. pìnti «плести, вити», спорідненим з укр. п’я́сти́, пну́ти (Fraenkel 594);
р. бр. пень, др. пень, пьнь, п. pień, ч. peň «стовбур», слц. peň «стовбур, пень», вл. нл. pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище», полаб. pan, болг. пън, м. пен, схв. пȃњ, слн. pánj, стсл. пьнь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вопе́ньки
«опеньки»
вопо́ньок
«опеньок»
гопе́ньки
опенек
опе́нок
опе́нька
«тс.»
опе́ньок
пенькове́
«плата лісничому за вирубку лісу»
(?)
пенько́вщина
«ліс на зруб»
пенькува́тий
«такий, що має багато пнів»
пі́дпе́нька
«опеньок»
підпе́ньок
пняк
«стовбур, колода»
подпінка
«тс.»
при́пиньок
«уламок, корінець»
спень
«стовбур»
упе́нь
«наголову, цілком, дотла»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пень | білоруська |
| пън | болгарська |
| pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище» | верхньолужицька |
| πίναξ «дошка, картина» | грецька |
| pínākam «палиця, стебло» | давньоіндійська |
| пень | давньоруська |
| пьнь | давньоруська |
| *pin- «шматок дерева, деревинка» | індоєвропейська |
| pìnas «жердина в тині» | литовська |
| pìnti «плести, вити» | литовська |
| пен | македонська |
| pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище» | нижньолужицька |
| pan | полабська |
| pień | польська |
| pьnь | праслов’янська |
| пень | російська |
| пȃњ | сербохорватська |
| peň «стовбур, пень» | словацька |
| pánj | словенська |
| пьнь «тс.» | старослов’янська |
| п'я́сти́ | українська |
| пну́ти | українська |
| peň «стовбур» | чеська |
пі́нка «легкий вогнестійкий пористий мінерал, з якого виробляють курильні люльки та інші дрібнички; морська пінка, різновид сепіоліту»
очевидно, калька р. пе́нка «тс.», що є результатом спрощення термінологічного виразу морская пенка, де друга частина походить від іменника пе́на «піна», якому відповідає укр. пі́на́;
назва мінералу зумовлена тим, що він, утворившись на дні морів і океанів, нагромаджується біля морських берегів під час руйнування їх прибоєм хвиль;
р. бр. пе́нка, п. piana morska, pianka morska, ч. mořská pěna, слц. morská pena, болг. морска пя́на, м. морска пена, схв. морска пе̏на, слн. morska péna;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пенько́вий
«пінковий»
(з р.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пе́нка | білоруська |
| пе́нка «тс.» | російська |
| пе́на «піна» | російська |
| пе́нка | російська |
| пі́на́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України