ПЕН — ЕТИМОЛОГІЯ

пень «нижня частина стовбура дерева; [вулик]»

псл. pьnь;
споріднене з гр. πίναξ «дошка, картина», дінд. pínākam «палиця, стебло»;
іє. *pin- «шматок дерева, деревинка»;
зіставлення з лит. pìnas «жердина в тині» (Machek ESJČ 443) не враховує зв’язку цього литовського слова з лит. pìnti «плести, вити», спорідненим з укр. п’я́сти́, пну́ти (Fraenkel 594);
р. бр. пень, др. пень, пьнь, п. pień, ч. peň «стовбур», слц. peň «стовбур, пень», вл. нл. pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище», полаб. pan, болг. пън, м. пен, схв. пȃњ, слн. pánj, стсл. пьнь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вопе́ньки «опеньки»
вопо́ньок «опеньок»
гопе́ньки
опенек
опе́нок
опе́нька «тс.»
опе́ньок
пенькове́ «плата лісничому за вирубку лісу» (?)
пенько́вщина «ліс на зруб»
пенькува́тий «такий, що має багато пнів»
пі́дпе́нька «опеньок»
підпе́ньок
пняк «стовбур, колода»
подпінка «тс.»
при́пиньок «уламок, корінець»
спень «стовбур»
упе́нь «наголову, цілком, дотла»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пень білоруська
пън болгарська
pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище» верхньолужицька
πίναξ «дошка, картина» грецька
pínākam «палиця, стебло» давньоіндійська
пень давньоруська
пьнь давньоруська
*pin- «шматок дерева, деревинка» індоєвропейська
pìnas «жердина в тині» литовська
pìnti «плести, вити» литовська
пен македонська
pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище» нижньолужицька
pan полабська
pień польська
pьnь праслов’янська
пень російська
пȃњ сербохорватська
peň «стовбур, пень» словацька
pánj словенська
пьнь «тс.» старослов’янська
п'я́сти́ українська
пну́ти українська
peň «стовбур» чеська

пі́на́

іє. *(s)poimno- «піна, накип»;
споріднене з прус. spoayno «осад, гуща, покидьки; дріжджі; піна на пиві, що бродить», лит. spáinė «шар піни», дінд. phénaḥ «піна, накип», ав. spāma- «слиз», согд. pym’kh «піна», ос. fynk/fin‘ka̋ «піна», дангл. fám, двн. veim, feim, лат. spūma «тс.; шипуча піна», pūmex «пемза»;
псл. pěna «піна»;
р. бр. м. пе́на, др. пѣна, п. piana, ч. вл. нл. pěna, слц. pena, болг. пя́на, схв. пе̏на, слн. péna;
Фонетичні та словотвірні варіанти

підпі́нок «проста горілка»
пі́ни́стий
пі́нити
пі́нитися
піни́ця «піна»
пі́нка «[коров’яче масло, вершки ВеЗн]; густа плівка на поверхні молока, що утворюється при нагріванні»
пінли́вий
пі́нна́ «горілка»
пі́нний
пінни́к
піння́к «тс.»
пі́ня «брижі на воді від швидкої течії»
пі́нява «піна»
пі́нявий
піня́к «жбанок, кухоль»
пі́нястий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
spāma- «слиз» авестійська
пе́на білоруська
пя́на болгарська
pěna верхньолужицька
fám давньоанглійська
veim давньоверхньонімецька
feim давньоверхньонімецька
phénaḥ «піна, накип» давньоіндійська
пѣна давньоруська
*(s)poimno- «піна, накип» індоєвропейська
spūma «тс.; шипуча піна» латинська
pūmex «пемза» латинська
spáinė «шар піни» литовська
пе́на македонська
pěna нижньолужицька
fynk/fin'ka̋ «піна» осетинська
piana польська
pěna «піна» праслов’янська
spoayno «осад, гуща, покидьки; дріжджі; піна на пиві, що бродить» прусська
пе́на російська
пе̏на сербохорватська
pena словацька
péna словенська
pym'kh «піна» согдійська
pěna чеська

пі́нка «легкий вогнестійкий пористий мінерал, з якого виробляють курильні люльки та інші дрібнички; морська пінка, різновид сепіоліту»

очевидно, калька р. пе́нка «тс.», що є результатом спрощення термінологічного виразу морская пенка, де друга частина походить від іменника пе́на «піна», якому відповідає укр. пі́на́;
назва мінералу зумовлена тим, що він, утворившись на дні морів і океанів, нагромаджується біля морських берегів під час руйнування їх прибоєм хвиль;
р. бр. пе́нка, п. piana morska, pianka morska, ч. mořská pěna, слц. morská pena, болг. морска пя́на, м. морска пена, схв. морска пе̏на, слн. morska péna;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пенько́вий «пінковий»р.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пе́нка білоруська
пе́нка «тс.» російська
пе́на «піна» російська
пе́нка російська
пі́на́ українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України