ПЕЛІКАН — ЕТИМОЛОГІЯ
пеліка́н «Pelecanus L.» (орн.)
запозичено з латинської мови, можливо, через французьку або німецьку;
лат. pelicānus, pelecānus (› фр. pélican, н. Pélikan) «тс.» походить від гр. πελεκάν, -α̃νος «тс.», утвореного від πέλεκυς «сокира» (за подібністю дзьоба цього птаха до сокири), спорідненого з дінд. paraśúḥ, párśuḥ «колун, сікач», ос. færæt «сокира»;
р. болг. м. пелика́н, бр. пеліка́н, п. вл. нл. pelikan, ч. слц. слн. pelikán, схв. пелѝкāн;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пеліка́н | білоруська |
| пелика́н | болгарська |
| pelikan | верхньолужицька |
| πελεκάν | грецька |
| πέλεκυς «сокира» (за подібністю дзьоба цього птаха до сокири) | грецька |
| paraśúḥ | давньоіндійська |
| párśuḥ «колун, сікач» | давньоіндійська |
| pelicānus | латинська |
| pelecānus | латинська |
| пелика́н | македонська |
| pelikan | нижньолужицька |
| Pélikan «тс.» | німецька |
| færæt «сокира» | осетинська |
| pelikan | польська |
| пелика́н | російська |
| пелѝкāн | сербохорватська |
| pelikán | словацька |
| pelikán | словенська |
| pélican | французька |
| pelikán | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України