ПЕЛЕНГ — ЕТИМОЛОГІЯ
пе́ленг «кут між напрямком компасної стрілки й напрямком, у якому видно даний предмет або чути звук»
запозичення з голландської мови;
гол. peiling «визначення, вимірювання, зондування, пеленгація» пов’язане з peilen «вимірювати глибину, зондувати ґрунт, пеленгувати», утвореним від peil «футшток; рівень (води); норма, міра», що, як і англ. pail «цебер, баддя», дангл. pægel «маленька міра; винна чаша», походить від слат. pāgella «міра», лат. pāgella «колонка, стовпчик, сторінка», зменш. від pāgina «сторінка»;
р. бр. болг. пе́ленг, п. peleng, схв. пеленг;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пеленга́тор
пеленгаці́йний
пеленга́ція
пеленгува́ти
«визначати місце перебування якогось об’єкта»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pail «цебер, баддя» | англійська |
| пе́ленг | білоруська |
| пе́ленг | болгарська |
| peiling «визначення, вимірювання, зондування, пеленгація» | голландська |
| peilen «вимірювати глибину, зондувати ґрунт, пеленгувати» | голландська |
| peil «футшток; рівень (води); норма, міра» | голландська |
| pægel «маленька міра; винна чаша» | давньоанглійська |
| pāgella «колонка, стовпчик, сторінка» | латинська |
| pāgina «сторінка» | латинська |
| peleng | польська |
| пе́ленг | російська |
| пеленг | сербохорватська |
| pāgella «міра» | середньолатинська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України