ПЕЛЕНАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
пе́ле́на́ «покривало, поділ; суцільний покрив»
псл. *pelna, pelena;
споріднене з лат. pellis (‹ *pelnis) «шкіра», гр. πέλμα «підошва», двн. fel «хутро, шкура; шкіра», англ. fell «тс.», дангл. filmen «шкірка, крайня плоть», лит. plėnė˜ «шкірка, перетинка»;
іє. *pel- «шкіра»;
припускається (Machek ESJČ 55, 458; Мартынов Sl. Wortst. 62–63) давній паралелізм псл. pel(e)nа i *bolna «оболонка» (іє. *pel-: *bhol-n-);
р. болг. пелена́, бр. пял¸нка, др. пелена, ч. plena «пелена, пелюшка; мозкова оболонка», слц. plena «хустка; мозкова оболонка», полаб. pilenka «пелюшка», м. пелена «пелюшка, пелена», схв. пе̏лена «пелюшка», слн. pleníca «пелюшка, пелена», стсл. пелена;
Фонетичні та словотвірні варіанти
впелени́тися
«проникнути»
опелі́нок
«дитина в пелюшках»
пелена́ти
«сповивати»
пеле́ник
«дитина в пелюшках; білоручка»
пелени́тися
«ніжитися»
пелени́ця
«білорука»
пеле́нка
«пелюшка»
пеленко́вий
пеленува́ти
«тс.»
пеленя́
«дитина в пелюшках»
пелі́нка
«пелюшка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fell «тс.» | англійська |
| пялёнка | білоруська |
| пелена́ | болгарська |
| πέλμα «підошва» | грецька |
| filmen «шкірка, крайня плоть» | давньоанглійська |
| fel «хутро, шкура; шкіра» | давньоверхньонімецька |
| пелена | давньоруська |
| *pel- «шкіра» | індоєвропейська |
| *pel-: | індоєвропейська |
| *pel-: | індоєвропейська |
| *bhol-n- | індоєвропейська |
| pellis «шкіра» (‹ *pelnis) | латинська |
| plėnė˜ «шкірка, перетинка» | литовська |
| пелена «пелюшка, пелена» | македонська |
| pilenka «пелюшка» | полабська |
| *pelna | праслов’янська |
| pelena | праслов’янська |
| pel(e)nа «оболонка» (іє. *pel-: *bhol-n-) | праслов’янська |
| *bolna | праслов’янська |
| *bolna | праслов’янська |
| *bolna | праслов’янська |
| *bolna | праслов’янська |
| *bolna | праслов’янська |
| пелена́ | російська |
| пе̏лена «пелюшка» | сербохорватська |
| plena «хустка; мозкова оболонка» | словацька |
| pleníca «пелюшка, пелена» | словенська |
| пелена | старослов’янська |
| plena «пелена, пелюшка; мозкова оболонка» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України