ПЕКАРНА — ЕТИМОЛОГІЯ

пекти́

псл. *pekti «пекти», *pektь «піч»;
споріднене з лит. kèpti «пекти», лтс. cept «тс.» (‹ балт. *pekō), дінд. pácati «варить, пече, смажить», ав. pačaiti «тс.», гр. πέσσω(‹ *πέϰι̯ω) «печу, варю», лат. coquō (‹ *quequō) «варю; обпікаю», алб. pjek «печу», тох. В papakṣu «варений», дангл. āfigen «обпалений»;
іє. *peku̯- «варити, готувати»;
слово пе́кар (з пізнішими похідними), як і р. пе́карь, бр. пе́кар, п. piekarz, ч. pekař, утворено під впливом нвн. Bäcker «пекар» (Нüttl-Worth 18; Фасмер ІІІ 226; Brückner 406; Holub–Kop. 268);
р. печь, [печи́, пекти́], бр. пячы́, [пе́кці], др. печи, п. piec, ч. péсі, слц. piect’, вл. pjec, нл. pjac, полаб. piet, болг. пека́, м. пече, схв. пèћи, слн. pȇči, стсл. пешти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́пік
ви́пічка
впекти́ся «набриднути»
допекти́
до́пік «дошкуляння»
допікли́вий «пекучий, болісний»
за́пек «запічок»
запе́ка «злюка, упертий; мозоля»
запе́клий
запе́клуватий
запе́куватий «дуже строгий»
за́пецек «запічок»
за́пік «тс.»
запіка́на
запіка́нка
запічку́ритися «звикнути лежати на печі»
запі́чний
за́пічок
недо́пік
недо́пічка
опе́чка «пічурка для попелу»
опе́чок
о́пік
опіка́нка «спечена на вогні риба»
опіка́ючий
о́пі́чок «край печі» (заст.)
пе́ка́р
пека́рити
пека́риха
пекари́ця «печія, нудота»
пекарі́вна
пе́ка́рка
пека́рний
пека́рня
пе́ка́рство
пекарчу́к
пекарюва́ти
пековий «уживаний при випіканні хліба»
пе́ковица «печія»
пекота́ «спека»
пеку́чий
пеку́чка «печія До; (бот.) гарбуз звичайний, Cucurbita pepo L. (його перед уживанням печуть) ВеНЗн; кропива жалка, Urtica urens L. ВеНЗн»
передпі́чний
перепе́ча «вид коржа»
перепе́ча́йка
перепе́чка «тс.»
перепі́ч «припічок»
перепі́ча «вид коржа»
перепіча́йка «вид коржа; жінка, що пече хліб» (заст.)
пере́пічка «вид коржа; [невелика хлібина Нед]»
петю́х «тс.»
пеця́к «розпечений дріт для пропалювання чубуків у люльках»
печ «піч»
печа́йка «печія»
печа́к «печений качан кукурудзи»
пече́ний
печени́на «печеня»
печени́ця «сушені яблука чи груші»
печеню́х «печене яблуко»
пече́ня
пече́ра «отвір, де печеться хліб»
пече́я «печія»
печи́ «пекти»
пе́чиво
печик «тс.»
печи́на «обпалена глина в печі»
пе́чи́ще «рештки розваленої печі, дир печі; спалене сонцем місце»
печі́йка «печія»
печі́льник «пекар»
печі́льниця «пекарка; печія»
печку́р «пічкур»
пе́чник «пічник»
пи́канка «діжа для тіста»
пича́йка «тс.»
пичи́н «вимита водою яма в глеюватій землі; затверділі краї цієї ями»
пичи́на «шматок перепаленої глини в печі»
підпе́ка
підпе́кар
підпі́ч
пі́дпічок
підпі́ччя
пі́кальний
пікари́ст «пекар»
пікі́вний
пі́кни́й
піку́н «мурашка, Formica (бо ця мурашка пече, тобто кусає); вид горщика для запікання» (ент.)
пікуне́ць «тс.»
піч
пі́чка «яма»
пічку́га «хатина»
пічку́р «ледар; [опалювач, грубник]»
пічку́ра «піч»
пічни́й
пічни́к
пічникува́ти
пічови́й
пічу́рка
подпе́чини «мурована основа печі»
при́пек «припічок»
при́пік «тс. ЛЧерк, підпіччя Нед»
припіка́льне (мед.)
припіка́льний (мед.)
припіка́ч (мед.)
при́пічка
при́пічок
спе́ка
спе́клий
спеко́висько
спекови́тий
спеко́вище
спеко́та́
спекотли́вий
спеко́тний
спе́чний «жаркий»
спікли́вий
спікни́й
Етимологічні відповідники

Слово Мова
pačaiti «тс.» авестійська
pjek «печу» албанська
*pekō балтійські
*pekō балтійські
*pekō балтійські
пе́кар білоруська
пячы́ білоруська
пе́кці білоруська
пека́ болгарська
pjec верхньолужицька
πέσσω «печу, варю» грецька
āfigen «обпалений» давньоанглійська
pácati «варить, пече, смажить» давньоіндійська
печи давньоруська
*peku̯- «варити, готувати» індоєвропейська
coquō «варю; обпікаю» (‹ *quequō) латинська
cept «тс.» (‹ балт. *pekō) латиська
kèpti «пекти» литовська
пече македонська
pjac нижньолужицька
Bäcker «пекар» нововерхньонімецька
piet полабська
piekarz польська
piec польська
*pekti «пекти» праслов’янська
*pektь «піч» праслов’янська
пе́карь російська
печь російська
печи́ російська
пекти́ російська
пèћи сербохорватська
piect' словацька
pȇči словенська
пешти старослов’янська
пе́кар (з пізнішими похідними) українська
pekař чеська
péсі чеська
papakṣu «варений» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України