ПЕДАНТИЧНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
педа́нт «людина, що дотримується формального порядку; догматик, буквоїд у науці»
запозичено з французької мови, можливо, через німецьку;
фр. pédant (› н. Pedánt) походить від іт. pedante «педант», букв. «учитель», яке зводиться до лат. paedagōgus «педагог» або до гр. παιδεω «виховую», похідного від παĩς (παιδός) «дитина»;
р. бр. болг. м. педа́нт, п. ч. слц. вл. pedant, схв. пèдант, слн. pedánt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
педанти́зм
педанти́чний
педа́нтство
по-педа́нтському
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| педа́нт | білоруська |
| педа́нт | болгарська |
| pedant | верхньолужицька |
| παιδεω «виховую» | грецька |
| παĩς | грецька |
| pedante «педант» | італійська |
| paedagōgus «педагог» | латинська |
| педа́нт | македонська |
| Pedánt | німецька |
| Pedánt | німецька |
| pedant | польська |
| педа́нт | російська |
| пèдант | сербохорватська |
| pedant | словацька |
| pedánt | словенська |
| pédant (› н. Pedánt) | французька |
| pedant | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України