ПЕДАГОГІКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
педаго́г
запозичено з грецької мови, можливо, через латинську або західноєвропейські (лат. paedagōgus, фр. рédagogue, н. Pädagóg[e]);
гр. παιδαγωγός «слуга, що наглядає за дитиною; керівник, вождь; учитель, вихователь» утворено з основ слів παĩς, род. в. παιδός «дитина; хлопчик» (‹ *παϜ-ι-δ, спорідненого з лат. pauper «бідний, незаможний», та ἀγωγός «провідник, проводир». – СІС2 634; Коваль 145; Москаленко УІЛ 25; Огієнко РМ 1938/1, 39; Hüttl-Worth 14; Черных ІІ 16; Kopaliński 733; Holub–Lyer 364; РЧДБЕ 546; Вуjаклиjа 697; Frisk II 463. – Див. ще демаго́г, па́упер;
р. бр. болг. м. педаго́г, п. ч. вл. pedagog, слц. слн. pedagóg, схв. педàгог;
Фонетичні та словотвірні варіанти
педаго́гіка
«педагогіка»
(заст.)
педагогі́чний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
педаго́г | білоруська |
педаго́г | болгарська |
pedagog | верхньолужицька |
παιδαγωγός «слуга, що наглядає за дитиною; керівник, вождь; учитель, вихователь» | грецька |
παĩς | грецька |
ἀγωγός | грецька |
paedagōgus | латинська |
pauper | латинська |
педаго́г | македонська |
Pädagóg[e] | німецька |
pedagog | польська |
педаго́г | російська |
педàгог | сербохорватська |
pedagóg | словацька |
pedagóg | словенська |
рédagogue | французька |
pedagog | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України