ПЕВНО — ЕТИМОЛОГІЯ
пе́вний
запозичення з польської мови;
п. pewny, паралельне до ч. слц. pevný «твердий, міцний; певний», виникло з п. ст. pwa «надія, довіра», пов’язаного з pwać «вірити, сподіватися», яке зводиться до псл. pъvati, що знайшло своє відображення у стсл. (оу)пъвати, укр. упова́ти;
р. [пе́вный] «справжній, істинний», бр. пэ́ўны;
Фонетичні та словотвірні варіанти
допе́вне
допе́внитися
запе́вне
запе́внити
запе́вно
напе́вне
напе́вно
не́пев
«непевний»
непе́вний
опевня́тися
«упевнятися»
пе́вен
пе́вне
пе́вність
пе́вно
певно́та
певня́к
«певний»
упе́внений
упе́внити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пэ́ўны | білоруська |
| pewny | польська |
| pwa «надія, довіра» (ст.) | польська |
| pwać «вірити, сподіватися» | польська |
| pъvati | праслов’янська |
| пе́вный «справжній, істинний» | російська |
| pevný «твердий, міцний; певний» | словацька |
| (оу)пъвати | старослов’янська |
| упова́ти | українська |
| pevný «твердий, міцний; певний» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України