ПАШНЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

пашня́ «хліб у зерні або на стеблі»

похідне утворення від др. пахати «орати» з видозміненим значенням;
р. па́шня «нива, рілля», бр. [пашня́] «збіжжя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

па́шейка «міра землі (частина поля)»
паше́нний «хлібний»
пашни́на «хлібне зерно»
пашни́ця «хліб (у зерні або на стеблі)»
пашничо́к «хлібороб»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пашня́ «збіжжя» білоруська
пахати «орати» давньоруська
па́шня «нива, рілля» російська

па́ша «трава на пасовиську, пасовисько; [нажива на вудочку]»

псл. paša ‹ *pasja, пов’язане з pasti «пасти»;
р. [па́ша], бр. болг. м. па́ша, п. pasza, ч. слц. paša, схв. па̏ша, слн. páša, стсл. паша;
Фонетичні та словотвірні варіанти

паши́стий «родючий; поживний»
пашни́й «багатий на пашу»
пашни́стий «буйний, пишний СУМ; родючий Нед»
пашні́вка «трав’яна блощиця, Phytocoris pabulinus» (ент.)
пашня́ «пасовище»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
па́ша білоруська
па́ша болгарська
па́ша македонська
pasza польська
paša праслов’янська
pasti «пасти» праслов’янська
па́ша російська
па̏ша сербохорватська
paša словацька
páša словенська
паша старослов’янська
paša чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України