ПАХНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
па́хну́ти «видавати запах»
результат семантичної видозміни па́хну́ти2 «повіяти» через проміжне значення «повіяти (ударити) в ніс»;
р. па́хнуть, бр. па́хнуць, п. pachniеć, pachnąć, ч. páchnouti «смердіти», слц. páchnut’ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́пах
запа́хати
«чути слід звіра»
запаху́щий
запа́ши́стий
запа́шни́й
запашни́стий
пах
«запах»
па́хати
«нюхати»
пахні́ти
«пахнути»
пахно́
пахнота́
«тс.»
пахну́чий
пахню́чий
пахню́чка
«дика м’ята»
пахнючо́к
«дика груша, Pyrrus communis L.; запашна рослина»
(бот.)
пахню́шка
«вид запашної груші»
(бот.)
пахню́щий
пахня́чий
пахня́чка
«тс.»
па́хощі
пахти́ло
«парфуми»
пахти́ти
пахти́тися
«душитися»
пахті́ти
пахть
«пахнути»
паху́чий
пахучка
«агератум, Ageratum L.; маренка пахуча, Asperula odorata L.»
(бот.)
паху́щий
паху́щик
«Myristica clinopodium»
(бот.)
паши́стий
паші́ти
«тс.; виділяти багато тепла»
пашни́й
«пахучий»
по́пах
«понюх»
при́пах
«неприємний запах»
пропа́ханий
«сповнений пахощів»
пропа́хлий
пропа́хнути
«сповнити пахощами»
пропа́хчений
«тс.»
розпаші́лий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́хнуць | білоруська |
| pachniеć | польська |
| pachnąć | польська |
| па́хнуть | російська |
| páchnut' «тс.» | словацька |
| па́хну́ти «повіяти» | українська |
| páchnouti «смердіти» | чеська |
па́хну́ти «повіяти, подути, донестися, обдати»
може бути споріднене з дінд. bhástrā «міх; міхур», дангл. fœs «торочки», снн. vese «полова; нитки, торочки», дісл. fǫnn «сніг на виступах стіни»;
іє. *pē˘s- «дути, віяти» від звуконаслідувального кореня *pe-, *pa-, поширеного компонентом -s- (› -x-);
псл. paxati;
р. паха́ть «дути, мести», пахну́ть «війнути», др. пахати «віяти», вл. pachać «димити, чадити», нл. pachaś «курити тютюн, надуватися, обмахувати (віялом)», схв. па́хати «обмітати (порох, павутину)», слн. páhati «обмахувати (віялом)», pahljáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опаха́ло
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pachać «димити, чадити» | верхньолужицька |
| fœs «торочки» | давньоанглійська |
| bhástrā «міх; міхур» | давньоіндійська |
| fǫnn «сніг на виступах стіни» | давньоісландська |
| пахати «віяти» | давньоруська |
| *pē˘s- «дути, віяти» | індоєвропейська |
| pachaś «курити тютюн, надуватися, обмахувати (віялом)» | нижньолужицька |
| paxati | праслов’янська |
| паха́ть «дути, мести» | російська |
| пахну́ть «війнути» | російська |
| па́хати «обмітати (порох, павутину)» | сербохорватська |
| vese «полова; нитки, торочки» | середньонижньонімецька |
| páhati «обмахувати (віялом)»«тс.» | словенська |
| pahljáti «обмахувати (віялом)»«тс.» | словенська |
пах «місце між стегном і нижньою частиною живота»
думка про походження від па́хну́ти2 (Преобр. ІІ 39; Младенов 415) недостатньо обґрунтована;
з погляду фонетики й семантики сумнівне зіставлення з дінд. pásaḥ «чоловічий член», гр. πέος лат. pēnis «тс.» (Потебня РФВ 4, 185);
зближується (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 126–127) з дінд. pāśáḥ «петля, зв’язок, мотузка», дангл. fœ̄gan «приладнувати, з’єднувати»;
зіставлялось також з дінд. pakṣáḥ «плече, бік; половина», pákṣaḥ «бік», pājasyám «черевна порожнина»;
з огляду на ч. paždí «пахва», paže «рука», слц. podpažie «пахва», вл. нл. paža, pódpaža «тс.», слц. podpazušie, podpažie «пахва» пов’язувалось із па́зуха (Brückner 389; KZ 43, 309; Mucke II 98);
загальноприйнятої етимології не має;
р. пах, бр. [пахва́] «пахва», пахві́на «пах», п. pacha «пахва», pachwina «пах», ч. [pach], вл. podpach «пахва», болг. паха́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пафа́
«тс.»
па́фина
«пахва»
паха́
«невелика мішкоподібна западина в рибальських сітках»
па́ха́
«внутрішня частина плечового згину»
па́хва́
пахви́на́
«крайня частина черева»
пахви́нний
пахво́вий
пахи́
«тельбухи (тварин)»
пахі́вка
«пахва»
пахови́й
пахови́на
«пахвина»
паши́на
«пахва Г; м’яко вичинена шкіра, замша Бі»
підпахі́в'я
«підпахівник»
підпахі́вник
підпа́шки
«піт під пахвами»
пудпа́шок
«кількість сіна, яку можна взяти під пахву»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пахва́ «пахва» | білоруська |
| пахві́на «пах» | білоруська |
| паха́ | болгарська |
| paža | верхньолужицька |
| pódpaža | верхньолужицька |
| podpach «пахва» | верхньолужицька |
| πέος | грецька |
| fœ̄gan «приладнувати, з’єднувати» | давньоанглійська |
| pásaḥ «чоловічий член» | давньоіндійська |
| pāśáḥ «петля, зв’язок, мотузка» | давньоіндійська |
| pakṣáḥ «плече, бік; половина» | давньоіндійська |
| pákṣaḥ «бік» | давньоіндійська |
| pājasyám «черевна порожнина» | давньоіндійська |
| pēnis «тс.» | латинська |
| paža | нижньолужицька |
| pódpaža | нижньолужицька |
| pacha «пахва»«пах» | польська |
| pachwina «пахва»«пах» | польська |
| пах | російська |
| podpažie «пахва» | словацька |
| podpazušie | словацька |
| podpažie | словацька |
| па́хну́ти | українська |
| па́зуха | українська |
| paždí «пахва» | чеська |
| paže «рука» | чеська |
| pach | чеська |
горопа́ха
очевидно, давніше *горепа́ха, складне слово, першим компонентом якого був іменник го́ре, другим – основа дієслова [па́хати] «нюхати», похідного від пах «запах», в свою чергу, повʼязаного з па́хнути;
отже, первісне загальне значення слова – «той, хто нюхав горе (=зазнав лиха)»;
бр. гарапа́шнік;
Фонетичні та словотвірні варіанти
горопа́шити
горопа́шливий
горопа́шний
горопа́шник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарапа́шнік | білоруська |
| горепа́ха | ? |
| го́ре | ? |
| па́хати «нюхати» | ? |
| пах «запах» | ? |
| па́хнути | ? |
опаха́ло «віяло; пластинчаста частина пера птахів»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. опаха́ло «віяло; [ковдра, покривало]», опахну́ть «опахнути» є похідними від пахну́ть «війнути, пахнути», [паха́ть] «мести, підмітати», споріднених з укр. пахну́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опахну́ти
опа́хувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| опаха́ло «віяло; [ковдра, покривало]» | російська |
| пахну́ти | українська |
| опахну́ть «опахнути» | ? |
| пахну́ть «війнути, пахнути» | ? |
| паха́ть «мести, підмітати» | ? |
розпа́шистий «гіллястий»
очевидно, споріднене з р. распашно́й «розстібнений, з розгорнутими полами; двійчастий, двостулковий», распахну́ть «широко розкрити, розчинити», в такому разі утворене від *розпахнути, що складається з префікса роз- і основи дієслова пахну́ти «повіяти» (пор. як словотворчу і семантичну паралель р. [распа́х] «простір, хід, розмах»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| распашно́й «розстібнений, з розгорнутими полами; двійчастий, двостулковий» | російська |
| распахну́ть «широко розкрити, розчинити» | російська |
| распа́х | російська |
| *розпахнути | українська |
| пахну́ти «повіяти» (пор. як словотворчу і семантичну паралель р. [распа́х] «простір, хід, розмах») | українська |
| роз- | українська |
па́смо́
псл. pasmo, *pasmę;
споріднене з лтс. puõsms «ланка, відрізок; пасмо», свн. vase «волокно, торочки, облямівка», снн. снідерл. vēse, двн. faso (чол. р.), fasa (жін. р.), дангл. fœs «тс.»;
значенням «жмут ниток, що майорять під вітром» наближається до кореня *pēs- «дути, віяти», до якого зводяться й укр. пахну́ти, па́хнути, схв. пàхӯљ «жмут, пасмо»;
наявність слова у латиській мові (лит. põsmas «пасмо» може бути слов’янським запозиченням) і його загальнослов’янське поширення виключають думку (Räsänen Tschuw. L. 182) про його тюркське (чуваське) походження;
р. м. па́смо, бр. па́сма, п. вл. нл. pasmo, ч. слц. pásmo, полаб. posmą, болг. па́смо́, схв. па̏смо;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пасеми́стий
«смугастий»
па́семко
«мотузка або нитка для перев’язування пасма»
па́семник
«тс.»
пасемце́
(у виразі п. овець «тридцять голів»)
пасмани́стий
пасма́ти
«розпатланий»
пасми́стий
«смугастий»
пасми́стка
(назва вовни)
пасмова́тий
«розташований пасмами (про гори)»
пасмове́ць
«метелик, Limenitis»
(ент.)
пасьо́мка
«обшивка в кожусі, тасьма»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́сма | білоруська |
| па́смо́ | болгарська |
| pasmo | верхньолужицька |
| fœs «тс.» | давньоанглійська |
| faso (чол. р.) | давньоверхньонімецька |
| fasa (жін. р.) | давньоверхньонімецька |
| puõsms «ланка, відрізок; пасмо» | латиська |
| põsmas | литовська |
| па́смо | македонська |
| pasmo | нижньолужицька |
| posmą | полабська |
| pasmo | польська |
| pasmo | праслов’янська |
| *pasmę | праслов’янська |
| па́смо | російська |
| пàхӯљ «жмут, пасмо» | сербохорватська |
| па̏смо | сербохорватська |
| vase «волокно, торочки, облямівка» | середньоверхньнімецька |
| vēse | середньонижньонімецька |
| vēse | середньонідерландська |
| pásmo | словацька |
| пахну́ти | українська |
| па́хнути | українська |
| pásmo | чеська |
па́ха́ти «орати»
пов’язувалось (Fick I 672; Froehde BB 16, 208; Pedersen IF 5, 52; Младенов 414) з лат. pāla (‹ *pastlā) «лопата, рискаль», pastinum «мотика для копання ґрунту»;
існує думка (Brückner 387; Holub–Kop. 261) про спорідненість з па́хнути1,2;
зіставлялось (Petersson Beitr. z. lat. u. griech Etymol. 4) з ос. fadin (fadyn) «колю, розколюю», вірм. hatanem «розколюю, розтинаю», hatu «гострий», що зводяться, можливо, до іє. *pad- або *pat-;
загальноприйнятої етимології не має;
відрив східнослов’янських форм від західнослов’янських (Machek ESJČ 426) недостатньо обґрунтований;
р. паха́ть, бр. [па́хата] «оранка», [па́хаць] «рілля», др. пахати, п. pachać «згрібати, згортати; (ст.) орати», ч. páchati «робити (щось погане), броїти», слц. páchat’ «робити, чинити», болг. [па́хам] «орю і сію»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпа́шшя
«час, коли не орють»
па́ханщик
«орач»
па́хань
«рілля»
па́ха́р
«орач»
паха́рство
«хліборобство»
паха́тний
«рільничий»
па́хать
«час орання і сівби»
паха́ч
«орач»
пахі́ття́
«оранка»
па́хота
«час орання»
пахо́тний
«орний»
пропа́шний
«просапний»
пропашни́к
«лапчастий культиватор»
розпа́шка
«плужок для обробки міжрядь просапних культур»
розпашкува́ти
«плужкувати міжряддя»
розпашни́к
«просапник»
(с.-г.)
упа́хувати
«збирати з поля»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́хата «оранка» | білоруська |
| па́хаць «рілля» | білоруська |
| па́хам «орю і сію» | болгарська |
| hatanem «розколюю, розтинаю» | вірменська |
| hatu «гострий» | вірменська |
| пахати | давньоруська |
| *pad- | індоєвропейська |
| pāla «лопата, рискаль» (‹ *pastlā) | латинська |
| pastinum «мотика для копання ґрунту» | латинська |
| fadin «колю, розколюю» (fadyn) | осетинська |
| pachać «згрібати, згортати; (ст.) орати» | польська |
| паха́ть | російська |
| páchat' «робити, чинити» | словацька |
| па́хнути | українська |
| páchati «робити (щось погане), броїти» | чеська |
пах (вигук, що імітує звуки пострілу, важкого дихання)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до бах, пих (пор.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́хкати
«[важко дихати]; видавати звуки при випусканні газу, пари; затягуючись, випускати дим при курінні»
пахкоті́ти
пахті́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бах | українська |
| пих (пор.). | українська |
нарозпа́шку «нарозхрист»
запозичення з російської мови;
р. нараспа́шку є результатом злиття прийменника на та іменника [распа́шка], похідного від дієслова распахну́ть «широко розкрити», утвореного від основи пахну́ть, паха́ть;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нараспа́шку | російська |
| распа́шка | російська |
| распахну́ть «широко розкрити» | ? |
| пахну́ть | ? |
| паха́ть | ? |
па́кати «палити люльку»
похідне утворення від звуконаслідувальних вигуків пак, пах;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́кнути
«тс.»
па́хкати
«тс.; випускати газ, пару (про машини)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пак | українська |
| пах | українська |
пашина́ «жили в м’ясі»
очевидно, похідне утворення від пах1 (див.);
р. [паши́на] «жилиста яловичина»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паши́на «жилиста яловичина» | російська |
| пах | українська |
кепта́р «хутряний одяг без рукавів»
запозичення з молдавської мови;
молд. [кепта́р] (пепта́р) «безрукавка» повʼязане з пепт «груди», яке зводиться до лат. pectus «тс.», спорідненого з тох. A päśśam «те.», дінд. pákṣa «плече», псл. рахъ, укр. пах;
болг. [кипта́р] «вид кожуха; вид верхнього суконного одягу»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кипта́р
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кипта́р «вид кожуха; вид верхнього суконного одягу» | болгарська |
| pákṣa «плече» | давньоіндійська |
| pectus «тс.» | латинська |
| кепта́р «безрукавка» (пепта́р) | молдавська |
| пепт́фр «груди» | молдавська |
| рахъ | праслов’янська |
| päśśam «те.» | тохарська А |
| пах | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України