ПАХАЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
па́ха́ти «орати»
відрив східнослов’янських форм від західнослов’янських (Machek ESJČ 426) недостатньо обґрунтований;
існує думка (Brückner 387; Holub–Kop. 261) про спорідненість з па́хнути1,2;
зіставлялось (Petersson Beitr. z. lat. u. griech Etymol. 4) з ос. fadin (fadyn) «колю, розколюю», вірм. hatanem «розколюю, розтинаю», hatu «гострий», що зводяться, можливо, до іє. *pad- або *pat-;
пов’язувалось (Fick I 672; Froehde BB 16, 208; Pedersen IF 5, 52; Младенов 414) з лат. pāla (‹ *pastlā) «лопата, рискаль», pastinum «мотика для копання ґрунту»;
загальноприйнятої етимології не має;
р. паха́ть, бр. [па́хата] «оранка», [па́хаць] «рілля», др. пахати, п. pachać «згрібати, згортати; (ст.) орати», ч. páchati «робити (щось погане), броїти», слц. páchat’ «робити, чинити», болг. [па́хам] «орю і сію»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпа́шшя
«час, коли не орють»
па́ханщик
«орач»
па́хань
«рілля»
па́ха́р
«орач»
паха́рство
«хліборобство»
паха́тний
«рільничий»
па́хать
«час орання і сівби»
паха́ч
«орач»
пахі́ття́
«оранка»
па́хота
«час орання»
пахо́тний
«орний»
пропа́шний
«просапний»
пропашни́к
«лапчастий культиватор»
розпа́шка
«плужок для обробки міжрядь просапних культур»
розпашкува́ти
«плужкувати міжряддя»
розпашни́к
«просапник»
(с.-г.)
упа́хувати
«збирати з поля»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́хата «оранка» | білоруська |
| па́хаць «рілля» | білоруська |
| па́хам «орю і сію» | болгарська |
| hatanem «розколюю, розтинаю» | вірменська |
| hatu «гострий» | вірменська |
| пахати | давньоруська |
| *pad- | індоєвропейська |
| pāla «лопата, рискаль» (‹ *pastlā) | латинська |
| pastinum «мотика для копання ґрунту» | латинська |
| fadin «колю, розколюю» (fadyn) | осетинська |
| pachać «згрібати, згортати; (ст.) орати» | польська |
| паха́ть | російська |
| páchat' «робити, чинити» | словацька |
| па́хнути | українська |
| páchati «робити (щось погане), броїти» | чеська |
горопа́ха
очевидно, давніше *горепа́ха, складне слово, першим компонентом якого був іменник го́ре, другим – основа дієслова [па́хати] «нюхати», похідного від пах «запах», в свою чергу, повʼязаного з па́хнути;
отже, первісне загальне значення слова – «той, хто нюхав горе (=зазнав лиха)»;
бр. гарапа́шнік;
Фонетичні та словотвірні варіанти
горопа́шити
горопа́шливий
горопа́шний
горопа́шник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарапа́шнік | білоруська |
| горепа́ха | ? |
| го́ре | ? |
| па́хати «нюхати» | ? |
| пах «запах» | ? |
| па́хнути | ? |
розпашни́к «знаряддя для розпушування ґрунту»
р. распа́шник «просапник» є похідним від распаха́ть «розорати», утвореного з префікса рас- «роз-» і дієслова паха́ть «орати», спорідненого з укр. [па́ха́ти] «тс.» (див.);
очевидно, запозичення з російської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| распа́шник «просапник» | російська |
| распаха́ть «розорати» | російська |
| рас «роз-» | російська |
| паха́ть «орати» | російська |
| па́ха́ти «тс.» | українська |
руко́паш «за допомогою тільки рук (або холодної зброї, коли йдеться про бій)» (присл.)
менш обґрунтоване припущення (Преобр. ІІ 28) про зв’язок другої частини з пояс;
складне утворення з основ іменника рука́ і дієслова др. паха́ти «махати, розмахувати» або «орати»;
р. [ру́копашь] «рукопаш», рукопа́шка «рукопашний бій», рукопа́шный, бр. [руко́паш] «вручну», рукапа́шны, др. рукопашь «рукопаш», болг. ръкопа́шен «рукопашний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
врукопа́ш
врукопа́шну
руко́пач
«тс. Нед; з усієї сили О»
руко́пашки
«тільки руками»
рукопа́шна
«битва врукопаш»
руко́па́шний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| руко́паш «вручну» | білоруська |
| рукапа́шны | білоруська |
| ръкопа́шен «рукопашний» | болгарська |
| паха́ти «махати, розмахувати» | давньоруська |
| рукопашь «рукопаш» | давньоруська |
| ру́копашь «рукопаш» | російська |
| рукопа́шка «рукопашний бій» | російська |
| рукопа́шный | російська |
| пояс | українська |
| рука́ | українська |
спаха́ться «спрацюватися, позношуватися; постаріти»
неясне;
може бути зіставлене з [паха́ти] «орати» або з [спашува́ти] «змарніти», [спаші́ти] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паха́ти «орати» | українська |
| спашува́ти «змарніти» | українська |
| спаші́ти «тс.» | українська |
па́хну́ти «видавати запах»
результат семантичної видозміни па́хну́ти2 «повіяти» через проміжне значення «повіяти (ударити) в ніс»;
р. па́хнуть, бр. па́хнуць, п. pachniеć, pachnąć, ч. páchnouti «смердіти», слц. páchnut’ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́пах
запа́хати
«чути слід звіра»
запаху́щий
запа́ши́стий
запа́шни́й
запашни́стий
пах
«запах»
па́хати
«нюхати»
пахні́ти
«пахнути»
пахно́
пахнота́
«тс.»
пахну́чий
пахню́чий
пахню́чка
«дика м’ята»
пахнючо́к
«дика груша, Pyrrus communis L.; запашна рослина»
(бот.)
пахню́шка
«вид запашної груші»
(бот.)
пахню́щий
пахня́чий
пахня́чка
«тс.»
па́хощі
пахти́ло
«парфуми»
пахти́ти
пахти́тися
«душитися»
пахті́ти
пахть
«пахнути»
паху́чий
пахучка
«агератум, Ageratum L.; маренка пахуча, Asperula odorata L.»
(бот.)
паху́щий
паху́щик
«Myristica clinopodium»
(бот.)
паши́стий
паші́ти
«тс.; виділяти багато тепла»
пашни́й
«пахучий»
по́пах
«понюх»
при́пах
«неприємний запах»
пропа́ханий
«сповнений пахощів»
пропа́хлий
пропа́хнути
«сповнити пахощами»
пропа́хчений
«тс.»
розпаші́лий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́хнуць | білоруська |
| pachniеć | польська |
| pachnąć | польська |
| па́хнуть | російська |
| páchnut' «тс.» | словацька |
| па́хну́ти «повіяти» | українська |
| páchnouti «смердіти» | чеська |
па́хну́ти «повіяти, подути, донестися, обдати»
псл. paxati;
може бути споріднене з дінд. bhástrā «міх; міхур», дангл. fœs «торочки», снн. vese «полова; нитки, торочки», дісл. fǫnn «сніг на виступах стіни»;
іє. *pē˘s- «дути, віяти» від звуконаслідувального кореня *pe-, *pa-, поширеного компонентом -s- (› -x-);
р. паха́ть «дути, мести», пахну́ть «війнути», др. пахати «віяти», вл. pachać «димити, чадити», нл. pachaś «курити тютюн, надуватися, обмахувати (віялом)», схв. па́хати «обмітати (порох, павутину)», слн. páhati «обмахувати (віялом)», pahljáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опаха́ло
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pachać «димити, чадити» | верхньолужицька |
| fœs «торочки» | давньоанглійська |
| bhástrā «міх; міхур» | давньоіндійська |
| fǫnn «сніг на виступах стіни» | давньоісландська |
| пахати «віяти» | давньоруська |
| *pē˘s- «дути, віяти» | індоєвропейська |
| pachaś «курити тютюн, надуватися, обмахувати (віялом)» | нижньолужицька |
| paxati | праслов’янська |
| паха́ть «дути, мести» | російська |
| пахну́ть «війнути» | російська |
| па́хати «обмітати (порох, павутину)» | сербохорватська |
| vese «полова; нитки, торочки» | середньонижньонімецька |
| páhati «обмахувати (віялом)»«тс.» | словенська |
| pahljáti «обмахувати (віялом)»«тс.» | словенська |
па́хторити «нюхати повітря» (про собак)
очевидно, результат контамінації слів паха́ти (пахти́ти, пахті́ти) і ни́шпорити;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паха́ти (пахти́ти, пахті́ти) | українська |
пашня́ «хліб у зерні або на стеблі»
похідне утворення від др. пахати «орати» з видозміненим значенням;
р. па́шня «нива, рілля», бр. [пашня́] «збіжжя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́шейка
«міра землі (частина поля)»
паше́нний
«хлібний»
пашни́на
«хлібне зерно»
пашни́ця
«хліб (у зерні або на стеблі)»
пашничо́к
«хлібороб»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пашня́ «збіжжя» | білоруська |
| пахати «орати» | давньоруська |
| па́шня «нива, рілля» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України