ПАТРІАРХАЛЬНИМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
патріа́рх «голова племені, родоначальник; міфічний предок народу; найвища духовна особа в православній церкві»
через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. πατριάρχης «батько роду, родоначальник» утворене з основ слів πατήρ (род. в.πατρός) «батько, предок», спорідненого з лат. pater «тс.», та ἄρχω «починаю; йду попереду; керую, владарюю»;
патріархальний, патріархат походять від слат. patriarchalis, patriarchatus;
р. болг. патриа́рх, бр. патрыя́рх, др. патриархъ, п. ч. слц. нл. patriarcha, вл. patriarch, м. патриjа́рх, схв. патрѝjāрх, слн. patriárh, стсл. патриархъ, патриархъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
патріарха́льний
патріарха́льщина
«патріархальні звичаї, стосунки»
патріарха́т
патріа́рхія
«церковна область, підпорядкована патріархові»
патріархува́ти
патріа́ршество
патріа́рший
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| патрыя́рх | білоруська |
| патриа́рх | болгарська |
| patriarch | верхньолужицька |
| πατριάρχης «батько роду, родоначальник» | грецька |
| πατήρ «батько, предок» | грецька |
| ἄρχω «починаю; йду попереду; керую, владарюю» | грецька |
| патриархъ | давньоруська |
| pater «тс.» | латинська |
| патриjа́рх | македонська |
| patriarcha | нижньолужицька |
| patriarcha | польська |
| патриа́рх | російська |
| патрѝjāрх | сербохорватська |
| patriarchalis | середньолатинська |
| patriarchatus | середньолатинська |
| patriarcha | словацька |
| patriárh | словенська |
| патриархъ | старослов’янська |
| патриархъ | старослов’янська |
| патріархальний | українська |
| патріархат | українська |
| patriarcha | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України