ПАТЕНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
пате́нт «посвідчення про винахід; свідоцтво на право торгівлі чи промислу»
запозичення з німецької мови;
н. Patént походить від фр. patente (‹ lettre patente) «свідоцтво, диплом; патент», що виникло з слат. littera pa-tens «відкритий лист», пов’язаного з лат. patēre «бути відкритим, помітним», patera «чаша», patella «сковорода»;
р. болг. м. пате́нт, бр. патэ́нт, п. ч. слц. вл. patent, схв. пàтент, слн. patènt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пате́нтика
«патентовані лікувальні засоби»
(зб.)
патентува́ти
«видавати або одержувати патент»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| патэ́нт | білоруська |
| пате́нт | болгарська |
| patent | верхньолужицька |
| patēre «бути відкритим, помітним» | латинська |
| patera «чаша» | латинська |
| patella «сковорода» | латинська |
| пате́нт | македонська |
| Patént | німецька |
| patent | польська |
| пате́нт | російська |
| пàтент | сербохорватська |
| littera pa-tens «відкритий лист» | середньолатинська |
| patent | словацька |
| patènt | словенська |
| patente «свідоцтво, диплом; патент» (‹ lettre patente) | французька |
| patent | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України