ПАСІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пас «пояс; ремінь; смуга; промінь»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. pas «пояс», як і ч. слц. слн. рás, вл. нл. раs, схв. пȃс «тс.», є результатом випадіння j між голосними о та а і стягнення цих голосних у основі, яка зводиться до псл. pojasъ «пояс»;
р. заст. пас «один із товстих ременів для підвішування короба карети», бр. пас;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запа́ска
запасча́ний
опаса́ння
«суцільна крита галерея навколо будівлі»
опаса́нь
«тс.»
опаса́ти
«підперезати»
опа́ска
«бандероль; смужка паперу, тканини для перев’язування або обклеювання»
(заст.)
опа́сок
«пояс; ремінь для носіння бандури»
па́са
«смуга на тілі тварини від удару батогом»
паса́стий
«смугастий»
паси́на
«вовняний жіночий пояс О; поганий пояс»
паси́стий
«тс.»
паски́
«мотузочки»
пасо́ви́й
«чоботи із суцільної смуги (паса) шкіри»
(у виразі пасові чоботи (заст.)
па́со́к
пасю́г
«смуга від удару»
пере́паска
«поперечна перев’язка»
підопаса́нє
«нижня частина стін гуцульської церкви»
пі́дпасок
«стегно»
припаска
«фартух»
розпаса́ти
«розперезати»
упаса́тися
«оперезатися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пас | білоруська |
| раs | верхньолужицька |
| раs | нижньолужицька |
| pas «пояс» | польська |
| pojasъ «пояс» | праслов’янська |
| пас «один із товстих ременів для підвішування короба карети» | російська |
| пȃс «тс.» | сербохорватська |
| рás | словацька |
| рás | словенська |
| рás | чеська |
пас (заява про відмову брати участь у грі)
запозичення з французької мови;
фр. (je) passe «(я) пропускаю (обминаю)», зводиться до нар.-лат. *раssārе «іти», похідного від лат. раssus «крок, хода, слід ноги»;
р. бр. болг. пас, п. ч. слц. раs;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пасува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пас | білоруська |
| пас | болгарська |
| раssus «крок, хода, слід ноги» | латинська |
| *раssārе «іти» | народнолатинська |
| раs | польська |
| пас | російська |
| раs | словацька |
| раs | чеська |
пас «передача м’яча, шайби комусь із гравців своєї команди»
англ. раss «передавати» генетично пов’язане з фр. раsser «передавати, переходити, проминати»;
запозичення з англійської мови;
р. бр. болг. м. пас, п. ч. слц. раs, схв. пȃс;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пасо́вка
«тс.»
пасува́ти
розпасо́вка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| раss «передавати» | англійська |
| пас | білоруська |
| пас | болгарська |
| пас | македонська |
| раs | польська |
| пас | російська |
| пȃс | сербохорватська |
| раs | словацька |
| раsser «передавати, переходити, проминати» | французька |
| раs | чеська |
пас «рух гіпнотизера»
фр. раsse «тс.» пов’язане з дієсловом раssеr «переходити, пропускати, проводити рукою»;
запозичення з французької мови;
р. пасс, бр. болг. пас, п. раssу (мн.), ч. раss;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пас | білоруська |
| пас | болгарська |
| раssу (мн.) | польська |
| пасс | російська |
| раsse «тс.» | французька |
| раssеr «переходити, пропускати, проводити рукою» | французька |
| раss | чеська |
пас «паспорт»
запозичення з німецької мови;
н. Раß «паспорт», як і гол. раs «дозвіл на проїзд, паспорт», походить від іт. раssо «тс.; крок», яке разом з фр. раs «тс.» зводиться до лат. раssus «крок, хода»;
п. ч. слц. вл. нл. раs, схв. пȃсош;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| раs | верхньолужицька |
| раs «дозвіл на проїзд, паспорт» | голландська |
| раssо «тс.; крок» | італійська |
| раssus «крок, хода» | латинська |
| раs | нижньолужицька |
| Раß «паспорт» | німецька |
| раs | польська |
| пȃсош | сербохорватська |
| раs | словацька |
| раs «тс.» | французька |
| раs | чеська |
пас «прохід»
н. Раß «гірський перевал» походить від фр. раs «прохід», яке зводиться до лат. раssus «крок, хода, слід ноги»;
через посередництво польської мови запозичено з німецької;
р. [пас] «звірина стежка в лісі, лаз», п. ч. вл. нл. раs «прохід, ущелина у горах, перевал»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| раs «прохід, ущелина у горах, перевал» | верхньолужицька |
| раssus «крок, хода, слід ноги» | латинська |
| раs «прохід, ущелина у горах, перевал» | нижньолужицька |
| Раß «гірський перевал» | німецька |
| раs «прохід, ущелина у горах, перевал» | польська |
| пас «звірина стежка в лісі, лаз» | російська |
| раs «прохід» | французька |
| раs «прохід, ущелина у горах, перевал» | чеська |
пас «пастор»
можливо, є скороченою формою слова па́стор;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́стор | українська |
пах «місце між стегном і нижньою частиною живота»
загальноприйнятої етимології не має;
з огляду на ч. paždí «пахва», paže «рука», слц. podpažie «пахва», вл. нл. paža, pódpaža «тс.», слц. podpazušie, podpažie «пахва» пов’язувалось із па́зуха (Brückner 389; KZ 43, 309; Mucke II 98);
зіставлялось також з дінд. pakṣáḥ «плече, бік; половина», pákṣaḥ «бік», pājasyám «черевна порожнина»;
зближується (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 126–127) з дінд. pāśáḥ «петля, зв’язок, мотузка», дангл. fœ̄gan «приладнувати, з’єднувати»;
з погляду фонетики й семантики сумнівне зіставлення з дінд. pásaḥ «чоловічий член», гр. πέος лат. pēnis «тс.» (Потебня РФВ 4, 185);
думка про походження від па́хну́ти2 (Преобр. ІІ 39; Младенов 415) недостатньо обґрунтована;
р. пах, бр. [пахва́] «пахва», пахві́на «пах», п. pacha «пахва», pachwina «пах», ч. [pach], вл. podpach «пахва», болг. паха́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пафа́
«тс.»
па́фина
«пахва»
паха́
«невелика мішкоподібна западина в рибальських сітках»
па́ха́
«внутрішня частина плечового згину»
па́хва́
пахви́на́
«крайня частина черева»
пахви́нний
пахво́вий
пахи́
«тельбухи (тварин)»
пахі́вка
«пахва»
пахови́й
пахови́на
«пахвина»
паши́на
«пахва Г; м’яко вичинена шкіра, замша Бі»
підпахі́в'я
«підпахівник»
підпахі́вник
підпа́шки
«піт під пахвами»
пудпа́шок
«кількість сіна, яку можна взяти під пахву»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пахва́ «пахва» | білоруська |
| пахві́на «пах» | білоруська |
| паха́ | болгарська |
| paža | верхньолужицька |
| pódpaža | верхньолужицька |
| podpach «пахва» | верхньолужицька |
| πέος | грецька |
| fœ̄gan «приладнувати, з’єднувати» | давньоанглійська |
| pakṣáḥ «плече, бік; половина» | давньоіндійська |
| pákṣaḥ «бік» | давньоіндійська |
| pājasyám «черевна порожнина» | давньоіндійська |
| pāśáḥ «петля, зв’язок, мотузка» | давньоіндійська |
| pásaḥ «чоловічий член» | давньоіндійська |
| pēnis «тс.» | латинська |
| paža | нижньолужицька |
| pódpaža | нижньолужицька |
| pacha «пахва»«пах» | польська |
| pachwina «пахва»«пах» | польська |
| пах | російська |
| podpažie «пахва» | словацька |
| podpazušie | словацька |
| podpažie | словацька |
| па́зуха | українська |
| па́хну́ти | українська |
| paždí «пахва» | чеська |
| paže «рука» | чеська |
| pach | чеська |
пах (вигук, що імітує звуки пострілу, важкого дихання)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до бах, пих (пор.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́хкати
«[важко дихати]; видавати звуки при випусканні газу, пари; затягуючись, випускати дим при курінні»
пахкоті́ти
пахті́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бах | українська |
| пих (пор.). | українська |
баса́нь «крита галерея навколо церкви»
можливо, результат видозміни форми опасання «тс.», похідної від пас«пояс»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| опасання «тс.» | ? |
| пас «пояс» | ? |
ба́си «смуги»
результат спрощення слова басама́ни «смуги» під впливом па́си;
Фонетичні та словотвірні варіанти
збасува́ти
«побити до синяків»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| басама́ни «смуги» | ? |
| па́си | ? |
горопа́ха
очевидно, давніше *горепа́ха, складне слово, першим компонентом якого був іменник го́ре, другим – основа дієслова [па́хати] «нюхати», похідного від пах «запах», в свою чергу, повʼязаного з па́хнути;
отже, первісне загальне значення слова – «той, хто нюхав горе (=зазнав лиха)»;
бр. гарапа́шнік;
Фонетичні та словотвірні варіанти
горопа́шити
горопа́шливий
горопа́шний
горопа́шник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарапа́шнік | білоруська |
| горепа́ха | ? |
| го́ре | ? |
| па́хати «нюхати» | ? |
| пах «запах» | ? |
| па́хнути | ? |
о́пас «варта, вартівник, охорона Ж, Пі; побоювання, острах»
похідне утворення з префіксом о- від па́сти, пасу́;
р. [о́па́с] «побоювання; охорона», [опа́ска] «передбачливість; страх; охорона, захист; небезпека», опа́сный «небезпечний», опаса́ться «побоюватися», бр. [апа́ска] «побоювання», др. опас(ь)ная грамота «охоронна грамота», опасно «уважно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опаса́тися
«побоюватися, боятися»
о́па́ска
«небезпека Ж; острах, побоювання»
опасність
«небезпека»
(з рос.?)
опа́суватися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| апа́ска «побоювання» | білоруська |
| опас(ь)ная «охоронна грамота» | давньоруська |
| о́па́с «побоювання; охорона» | російська |
| опа́ска «передбачливість; страх; охорона, захист; небезпека» | українська |
| опа́сный «небезпечний» | українська |
| опаса́ться «побоюватися» | українська |
| опасно «уважно» | українська |
| о- | ? |
| па́сти | ? |
| пасу́ | ? |
спашува́ти «змарніти»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. рідк. spaszować «спасувати; поступитися; збідніти; змарніти» є похідним від paszować «поступатися; марніти, худнути», пов’язаного з pasować «тс.», що виводиться від pas «відмова брати участь у даному розиграші (до наступної роздачі карт та ін.)», якому відповідає укр. пас «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спаші́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spaszować «спасувати; поступитися; збідніти; змарніти» | польська |
| paszować «поступатися; марніти, худнути» | польська |
| pasować «тс.» | польська |
| pas «відмова брати участь у даному розиграші (до наступної роздачі карт та ін.)» | польська |
| пас «тс.» | українська |
па́кати «палити люльку»
похідне утворення від звуконаслідувальних вигуків пак, пах;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́кнути
«тс.»
па́хкати
«тс.; випускати газ, пару (про машини)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пак | українська |
| пах | українська |
па́сти (свійських тварин)
пов’язання з р. пита́ть «харчувати, живити» (Walde–Hofm. ІІ 260; Trautmann 207) та з лит. pυ̃ošti «прикрашати, прибирати» (Zubatý St. a. čl. І 2, 83–85) сумнівні;
споріднене з лат. pāsco «пасу; годую, утримую; викохую», рābulum «їжа, харчі, корм», тох. А рās- «стерегти, пасти», тох. В рāsk- «тс.», хет. paḫḫši «стережу, пасу», гр. πατέομαι (аор. έπασάμην,πασ(σ)άμην) «їм, п’ю», ἄπαστος «той, що нічого не їв, не пив», дінд. рāti «охороняє, стереже», гот. fōdjan «годувати, утримувати», двн. fuotar «харчі, їжа, корм», дісл. fóstr «годування, харчування», що зводяться до іє. *рā- «пасти (худобу); стерегти; доглядати»;
псл. pasti;
р. пасти́, бр. па́свіць, па́сціць, др. пасти, п. paść, pasać, ч. pásti, слц. pást’, вл. нл. pasć, полаб. роsĕ, роst «пастися», болг. паса́, м. пасе, схв. па̏сти, слн. pásti, стсл. пасти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пас
напа́сочка
«пасіння»
напа́шити
«напасти (худобу)»
о́пас
«невелике місце для пасовиська в саду»
опа́систий
«огрядний»
о́пасний
«вгодований, жирний»
па́са́ти
па́сва
«випас»
па́свиско
«пасовисько»
па́свити
па́свище
пасевни́й
«який добре напасається»
па́сище
пасівни́к
пасло́
«тс.»
пасний
«відгодований»
па́сня
«пасовисько, паша»
пасови́на
(назва, пов’язана з обліком та господарськими розрахунками)
па́со́ви́сько
пасови́ця
«пасовисько, час пасіння худоби»
пасо́ви́ще
пасо́м
«попасом»
па́ства
«пасіння; паша Нед»
па́стіве́нь
«пасовище»
пастівнє́
«луки поблизу городу»
пастівни́й
пастівни́к
па́стов
«паша»
па́сто́ве́нь
пасто́вище
«пасовисько»
пастовни́й
пасто́вник
«вигін»
па́стовня́
«огороджений вигін Нед; сіножать ЛексПол»
пасту́глити
пасту́х
пастухува́ти
пастуша́
пасту́шачий
пастушеня́
пасту́ший
пасту́шина
«пастухування Кур; платня пастухові»
пасту́шка
«батіг, яким поганяють корів»
пасту́шня
«отара овець; пасіння корів за чергою»
пастьба́
«паша, пасіння»
па́сьба́
«пасіння Нед; ніколи не орана земля Л»
па́ша
«трава на пасовиську»
підпа́сач
підпа́сич
підпа́сичик
«хлібинка, яку навесні дарують пастухові»
пі́дпа́сок
по́па́с
«пасіння в дорозі; пасовисько, випас»
попаса́ння
«корм на пасовиську»
попаса́ти
«пасти в дорозі»
попа́сенє
«пасіння в дорозі; пасовисько»
попа́сище
«випас»
по́паски
по́пасом
по́пашка
«попас»
поспа́шувати
«згодувати траву чи посіви на пні»
ро́зпас
«огрядність, повність»
розпа́стися
«відгодуватися»
спаса́ти
«робити спаш»
спа́сне́
«спашне»
спасни́й
«жирний, гладкий»
спасове́ць
«той, хто пускає худобу пастися на чуже поле»
спась
«спаш»
спаш
«пошкодження трав або посівів тваринами; пасовище Нед»
спаш
спашне́
«гроші за спаш»
упа́слий
«легковідгодовуваний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́свіць | білоруська |
| па́сціць | білоруська |
| паса́ | болгарська |
| pasć | верхньолужицька |
| fōdjan «годувати, утримувати» | готська |
| πατέομαι «їм, п’ю» (аор. έπασάμην,πασ(σ)άμην) | грецька |
| ἄπαστος «той, що нічого не їв, не пив» | грецька |
| fuotar «харчі, їжа, корм» | давньоверхньонімецька |
| рāti «охороняє, стереже» | давньоіндійська |
| fóstr «годування, харчування» | давньоісландська |
| пасти | давньоруська |
| *рā- «пасти (худобу); стерегти; доглядати» | індоєвропейська |
| pāsco «пасу; годую, утримую; викохую» | латинська |
| рābulum «їжа, харчі, корм» | латинська |
| pυ̃ošti «прикрашати, прибирати» | литовська |
| пасе | македонська |
| pasć | нижньолужицька |
| роsĕ | полабська |
| роst «пастися» | полабська |
| paść | польська |
| pasać | польська |
| pasti | праслов’янська |
| пита́ть «харчувати, живити» | російська |
| пасти́ | російська |
| па̏сти | сербохорватська |
| pást' | словацька |
| pásti | словенська |
| пасти | старослов’янська |
| paḫḫši «стережу, пасу» | хетська |
| pásti | чеська |
| А рās- «стерегти, пасти» | ? |
| рāsk- «тс.» | ? |
па́ха́ти «орати»
відрив східнослов’янських форм від західнослов’янських (Machek ESJČ 426) недостатньо обґрунтований;
існує думка (Brückner 387; Holub–Kop. 261) про спорідненість з па́хнути1,2;
зіставлялось (Petersson Beitr. z. lat. u. griech Etymol. 4) з ос. fadin (fadyn) «колю, розколюю», вірм. hatanem «розколюю, розтинаю», hatu «гострий», що зводяться, можливо, до іє. *pad- або *pat-;
пов’язувалось (Fick I 672; Froehde BB 16, 208; Pedersen IF 5, 52; Младенов 414) з лат. pāla (‹ *pastlā) «лопата, рискаль», pastinum «мотика для копання ґрунту»;
загальноприйнятої етимології не має;
р. паха́ть, бр. [па́хата] «оранка», [па́хаць] «рілля», др. пахати, п. pachać «згрібати, згортати; (ст.) орати», ч. páchati «робити (щось погане), броїти», слц. páchat’ «робити, чинити», болг. [па́хам] «орю і сію»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпа́шшя
«час, коли не орють»
па́ханщик
«орач»
па́хань
«рілля»
па́ха́р
«орач»
паха́рство
«хліборобство»
паха́тний
«рільничий»
па́хать
«час орання і сівби»
паха́ч
«орач»
пахі́ття́
«оранка»
па́хота
«час орання»
пахо́тний
«орний»
пропа́шний
«просапний»
пропашни́к
«лапчастий культиватор»
розпа́шка
«плужок для обробки міжрядь просапних культур»
розпашкува́ти
«плужкувати міжряддя»
розпашни́к
«просапник»
(с.-г.)
упа́хувати
«збирати з поля»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́хата «оранка» | білоруська |
| па́хаць «рілля» | білоруська |
| па́хам «орю і сію» | болгарська |
| hatanem «розколюю, розтинаю» | вірменська |
| hatu «гострий» | вірменська |
| пахати | давньоруська |
| *pad- | індоєвропейська |
| pāla «лопата, рискаль» (‹ *pastlā) | латинська |
| pastinum «мотика для копання ґрунту» | латинська |
| fadin «колю, розколюю» (fadyn) | осетинська |
| pachać «згрібати, згортати; (ст.) орати» | польська |
| паха́ть | російська |
| páchat' «робити, чинити» | словацька |
| па́хнути | українська |
| páchati «робити (щось погане), броїти» | чеська |
па́хну́ти «видавати запах»
результат семантичної видозміни па́хну́ти2 «повіяти» через проміжне значення «повіяти (ударити) в ніс»;
р. па́хнуть, бр. па́хнуць, п. pachniеć, pachnąć, ч. páchnouti «смердіти», слц. páchnut’ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́пах
запа́хати
«чути слід звіра»
запаху́щий
запа́ши́стий
запа́шни́й
запашни́стий
пах
«запах»
па́хати
«нюхати»
пахні́ти
«пахнути»
пахно́
пахнота́
«тс.»
пахну́чий
пахню́чий
пахню́чка
«дика м’ята»
пахнючо́к
«дика груша, Pyrrus communis L.; запашна рослина»
(бот.)
пахню́шка
«вид запашної груші»
(бот.)
пахню́щий
пахня́чий
пахня́чка
«тс.»
па́хощі
пахти́ло
«парфуми»
пахти́ти
пахти́тися
«душитися»
пахті́ти
пахть
«пахнути»
паху́чий
пахучка
«агератум, Ageratum L.; маренка пахуча, Asperula odorata L.»
(бот.)
паху́щий
паху́щик
«Myristica clinopodium»
(бот.)
паши́стий
паші́ти
«тс.; виділяти багато тепла»
пашни́й
«пахучий»
по́пах
«понюх»
при́пах
«неприємний запах»
пропа́ханий
«сповнений пахощів»
пропа́хлий
пропа́хнути
«сповнити пахощами»
пропа́хчений
«тс.»
розпаші́лий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́хнуць | білоруська |
| pachniеć | польська |
| pachnąć | польська |
| па́хнуть | російська |
| páchnut' «тс.» | словацька |
| па́хну́ти «повіяти» | українська |
| páchnouti «смердіти» | чеська |
пашина́ «жили в м’ясі»
очевидно, похідне утворення від пах1 (див.);
р. [паши́на] «жилиста яловичина»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паши́на «жилиста яловичина» | російська |
| пах | українська |
кепта́р «хутряний одяг без рукавів»
запозичення з молдавської мови;
молд. [кепта́р] (пепта́р) «безрукавка» повʼязане з пепт «груди», яке зводиться до лат. pectus «тс.», спорідненого з тох. A päśśam «те.», дінд. pákṣa «плече», псл. рахъ, укр. пах;
болг. [кипта́р] «вид кожуха; вид верхнього суконного одягу»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кипта́р
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кипта́р «вид кожуха; вид верхнього суконного одягу» | болгарська |
| pákṣa «плече» | давньоіндійська |
| pectus «тс.» | латинська |
| кепта́р «безрукавка» (пепта́р) | молдавська |
| пепт́фр «груди» | молдавська |
| рахъ | праслов’янська |
| päśśam «те.» | тохарська А |
| пах | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України