ПАСТИР — ЕТИМОЛОГІЯ
па́стир «священик; [пастух Нед]»
запозичення з церковнослов’янської мови (у значенні «пастух», очевидно, з чеської);
стсл. пастырь «пастух; духовний наставник», як і болг. пасти́р «пастух», па́стир «священик», м. пастир «пастух, пастир», схв. пàстūр, слн. pastír, ч. pastýř «тс.», вл. pastyr «пастух», нл. pastyŕ «тс.», загальноприйнятої етимології не має;
найчастіше вважається власне слов’янським утворенням із суфіксом -(t)yrь від основи дієслова pasti «пасти» або від основи іменника pastь «пасіння, пасовище» (Шанский ЭИРЯ ІІІ 70);
вважалося також (Преобр. ІІ 24; Meillet Études 182, 186; Vondrа́k І 159) запозиченим з латинської мови через германське посередництво (нар.-лат. рāstōr(е) «пастух»);
пор. також п. pasterz «пастух; пастир», слц. pastier «тс.»;
р. па́стырь, бр. па́стыр, др. пастырь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пасти́рка
«пастушка; крислатий жіночий капелюх»
па́сти́рство
пастирька
«приміщення для вівчарів та молочних продуктів»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
па́стыр | білоруська |
пасти́р «пастух» | болгарська |
па́стир «священик» | болгарська |
pastyr «пастух» | верхньолужицька |
пастырь | давньоруська |
пастир «пастух, пастир» | македонська |
рāstōr(е) «пастух» | народнолатинська |
pastyŕ «тс.» | нижньолужицька |
pasterz «пастух; пастир» | польська |
pasti «пасти» | праслов’янська |
pastь «пасіння, пасовище» | праслов’янська |
па́стырь | російська |
пàстūр | сербохорватська |
pastier «тс.» | словацька |
pastír | словенська |
пастырь «пастух; духовний наставник» | старослов’янська |
pastýř «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України