ПАСТИР — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з церковнослов’янської мови (у значенні «пастух», очевидно, з чеської);

стсл. пастырь «пастух; духовний наставник», як і болг. пасти́р «пастух», па́стир «священик», м. пастир «пастух, пастир», схв. пàстūр, слн. pastír, ч. pastýř «тс.», вл. pastyr «пастух», нл. pastyŕ «тс.», загальноприйнятої етимології не має;

найчастіше вважається власне слов’янським утворенням із суфіксом -(t)yrь від основи дієслова pasti «пасти» або від основи іменника pastь «пасіння, пасовище» (Шанский ЭИРЯ ІІІ 70);

вважалося також (Преобр. ІІ 24; Meillet Études 182, 186; Vondrа́k І 159) запозиченим з латинської мови через германське посередництво (нар.-лат. рāstōr(е) «пастух»);

пор. також п. pasterz «пастух; пастир», слц. pastier «тс.»;

р. па́стырь, бр. па́стыр, др. пастырь;