ПАСИВНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
паси́в
запозичення з латинської мови;
лат. passīvus «недіяльний; той, що зазнає чогось» походить від patior «терплю, зазнаю», спорідненого з гр. πήμα «нещастя, страждання», πήρός «паралізований, сліпий»;
р. пасси́в, бр. пасі́ў, п. pasywa, ч. слц. pasíva, вл. pasiw (грам.), болг. паси́в, м. пасив, схв. па̏сӣв, паси́ва, слн. pásiv;
Фонетичні та словотвірні варіанти
паси́вний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пасі́ў | білоруська |
| паси́в | болгарська |
| pasiw (грам.) | верхньолужицька |
| πήμα «нещастя, страждання» | грецька |
| πήρός «паралізований, сліпий» | грецька |
| passīvus «недіяльний; той, що зазнає чогось» | латинська |
| patior «терплю, зазнаю» | латинська |
| пасив | македонська |
| pasywa | польська |
| пасси́в | російська |
| па̏сӣв | сербохорватська |
| паси́ва | сербохорватська |
| pasíva | словацька |
| pásiv | словенська |
| pasíva | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України