ПАРКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
парк
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Park, фр. parc, англ. park походять від слат. parricus «обгороджене місце, парк», яке зводиться до іберійського *parra «ґрати, решітка, шпалерник (для квітів), підпірки (для фруктових дерев)»;
р. бр. болг. м. парк, п. ч. слц. вл. park, схв. па̏рк, слн. párk;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| park | англійська |
| парк | білоруська |
| парк | болгарська |
| park | верхньолужицька |
| парк | македонська |
| Park | німецька |
| park | польська |
| парк | російська |
| па̏рк | сербохорватська |
| parricus «обгороджене місце, парк» | середньолатинська |
| park | словацька |
| párk | словенська |
| parc | французька |
| park | чеська |
| *parra «ґрати, решітка, шпалерник (для квітів), підпірки (для фруктових дерев)» | ? |
па́рка «за римською міфологією -- одна з трьох богинь долі, які від народження людини до смерті пряли її «нитку» (міф.)
запозичення з латинської мови;
лат. Parca «богиня долі» походить від дієслова pario «народжую», пов’язаного з paro «готую, влаштовую, організовую»;
р. бр. болг. па́рка, п. Parka, слн. párka;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́рка | білоруська |
| па́рка | болгарська |
| Parca «богиня долі» | латинська |
| pario «народжую» | латинська |
| paro «готую, влаштовую, організовую» | латинська |
| Parka | польська |
| па́рка | російська |
| párka | словенська |
пар «рілля, залишена на одне літо без посіву»
зводиться також (Варбот Этимология 1977, 25–28) до псл. *porti «орати, мотижити, корчувати» (пор. [по́рпати] «розпушувати ралом», р. [прать] «мотижити і корчувати») або до porati «обробляти» (пор. по́рати «обробляти (землю)», п. porać się (parać się) «займатися, трудитися») чи до *perti «перти; топтати» (як толо́ка «пар» пов’язане з товкти́, псл. *tъl̥kti в значенні «витоптувати худобою при випасанні»);
здебільшого пов’язується з па́ра, па́рити, прі́ти в значенні «гноїти, перегнивати»;
остаточно не з’ясоване;
р. бр. пар, п. (помор.) [pu̯opar] «парове поле»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
парані́вка
«земля, зорана на зиму»
па́рена
«толока»
парена́ти
«орати на зяб»
парени́на
«пар»
па́ренити
парени́ця
па́ренувати
па́рина
«тс.»
парина́ти
«тс.»
па́ринина
«неглибоко зорана земля під посів»
паринува́ти
«лежати під паром»
па́рити
«залишати під паром (землю)»
парі́
«осінні й весняні сходи посівів»
паровина́
«поле, зоране на зяб»
паро́к
«поле, на якому росло просо»
пі́дпарок
«поле, виоране після скошення хліба, на якому будуть сіяти восени»
попа́р
«пар»
по́пар
«земля, зорана на зиму»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пар | білоруська |
| porać się «займатися, трудитися» (parać się) | польська |
| puopar «парове поле» (помор.) | польська |
| *porti «орати, мотижити, корчувати» (пор. [по́рпати] «розпушувати ралом», р. [прать] «мотижити і корчувати») | праслов’янська |
| porati «обробляти» (пор. по́рати «обробляти (землю) | праслов’янська |
| *perti «перти; топтати» (як толо́ка «пар» пов’язане з товкти́, псл. *tъl̥kti в значенні «витоптувати худобою при випасанні») | праслов’янська |
| *tъl̥kti | праслов’янська |
| прать | російська |
| пар | російська |
| па́ра | українська |
| па́рити | українська |
| прі́ти «гноїти, перегнивати» | українська |
па́ра «газоподібний стан води»
псл. para, parъ, пов’язане чергуванням голосних з *prěti «пріти»;
споріднене з лит. per̃ti «парити», pirtìs «лазня», лтс. pērties «паритися»;
іє. *pōr-/per- «вивітрюватися, випаровуватися, паритися»;
р. пар, бр. болг. м. па́ра, др. пара, паря, п. para, [par], ч. pára, слц. вл. нл. para, схв. па̏ра, слн. pára, стсл. пара;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пар
ви́парка
«випарювання»
ви́парки
«те, що лишилося після випарювання»
випарни́й
випарни́к
«прилад для випаровування рідини»
ві́дпар
«негуста пара; випари»
запа́ра
«рідке тісто, виготовлене запарюванням борошна»
запа́рка
«запарювання; запара; велике напруження, поспішність у роботі внаслідок невстигання; казан або якийсь пристрій для запарювання»
ізпа́р
«випаровування»
ізпа́рище
«тс.»
на́пар
«відвар; настій на гарячій воді»
напа́ренє
«тс.»
не да́ти по́пару
«не дозволити відпочинку»
невипарли́вий
о́пар
«легенький туман; випари; місце на болоті, що ніколи не замерзає; ополонка, переважно утворена течією»
опа́ра
«запара; [окріп Пі]»
опа́ритися
«обшпаритися»
о́парі
«червоний сип»
опа́рник
«посуд для запари»
опа́рювати
«обшпарювати»
пар
«тс.»
парени́на
«обварена окропом подрібнена трава на корм свиням»
парену́ха
«тс.»
пари́ло
«теплиця»
пари́льний
пари́льник
пари́льня
па́рити
«піддавати дії пари»
парити парка́
«діяти з надзвичайною поспішністю, гарячковістю»
парі́вка
«лазня»
па́рінка
«обварена окропом січка»
парки́й
парни́й
парни́к
«засклене приміщення для вирощування розсади, овочів; [ящик, що запобігає обмерзанню колеса водяного млина; вид спиртного напою, що виготовляється шляхом випаровування певного розчину]»
парника́р
парника́рство
парнота́
«духота, спека»
па́рня́
«відділення у лазні, де паряться; приміщення, де парять і гнуть дерево для обіддя; спека з надмірною вологістю»
парове́ць
«пароплав»
парови́й
парови́к
парови́чний
«уживаний для спалювання в паровозних топках»
(про вугілля)
парови́чник
«кочегар»
парови́чня
«парильня»
паро́вня
«вологе тепло із сирих дров для виготовлення ободів»
парота́
«духота»
паро́ха
«ряжанка»
парува́ти
пару́ха
«тс. тж; сметана з пареним молоком; горілка»
парухо́ва воню́чість
«сивушне масло, що погано пахне»
підпа́р
«вовна з оброблених на шкіру овечих шкур»
пі́дпар
«виплетене із соломи прикриття для тютюнової розсади»
при́па́рка
припа́рник
«гарячий камінь»
при́парок
«сонячна спека влітку в проміжках між дощами»
пропа́рений
пропа́рка
пропа́рювальний
пропа́рювання
ро́зпар
«розпарювання»
розпа́ри
«відлига»
спар
«спека; рана у коня, натерта сідлом»
спа́рний
«душний»
спа́рно
«жарко, душно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́ра | білоруська |
| па́ра | болгарська |
| para | верхньолужицька |
| пара | давньоруська |
| паря | давньоруська |
| *pōr-/per- «вивітрюватися, випаровуватися, паритися» | індоєвропейська |
| pērties «паритися» | латиська |
| per̃ti «парити» | литовська |
| pirtìs «лазня» | литовська |
| па́ра | македонська |
| para | нижньолужицька |
| para | польська |
| par | польська |
| para | праслов’янська |
| parъ | праслов’янська |
| *prěti «пріти» | праслов’янська |
| пар | російська |
| па̏ра | сербохорватська |
| para | словацька |
| pára | словенська |
| пара | старослов’янська |
| pára | чеська |
па́ра «двоє»
нвн. Paar «пара» (двн. свн. pā˘r «тс.») походить від лат. pār «рівний, однаковий, парний; пара», спорідненого з ав. pairyante «порівнюються, зіставляються», гр. πέρνημι «продаю, торгую» (власне, «даю за рівну вартість»), дінд. práti «проти», псл. protivъ «тс.», укр. про́ти;
запозичено з німецької мови, очевидно, за польським посередництвом;
р. бр. па́ра, п. para, ч. слц. pár, м. пар, схв. пȃр, слн. pár;
Фонетичні та словотвірні варіанти
напа́рник
непарни́стий
«непарний»
пари́стий
«парний, спарений»
па́рка
«пара; час токування у птахів»
парма́
«парою»
па́рний
парови́й
«парний»
парови́ця
«парні воли, запряжені разом; спарований одяг, одягнений разом»
паро́к
«снопи житньої соломи для покрівлі, які в’яжуться по два разом»
парома́
«тс.»
парува́льний
попа́рно
«по двоє»
ро́зпари
«непарні воли»
ро́зпарки
«не парні»
(про чоботи, рукавиці)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pairyante «порівнюються, зіставляються» | авестійська |
| па́ра | білоруська |
| πέρνημι «продаю, торгую» (власне, «даю за рівну вартість») | грецька |
| pā˘r | давньоверхньонімецька |
| práti «проти» | давньоіндійська |
| pār «рівний, однаковий, парний; пара» | латинська |
| пар | македонська |
| Paar «пара» (двн. свн. pā˘r «тс.») | нововерхньонімецька |
| para | польська |
| protivъ «тс.» | праслов’янська |
| па́ра | російська |
| пȃр | сербохорватська |
| pā˘r | середньоверхньнімецька |
| pár | словацька |
| pár | словенська |
| про́ти | українська |
| pár | чеська |
поро́к «вада, хиба»
стсл. порокъ «догана, докір, хула», як і вл. porok «осуд, гана; недолік», нл. porok «осуд, докір», походить від псл. porokъ «тс.», утвореного за допомогою префікса po- «по-» від дієслова *rekti «говорити»;
очевидно, через російське і, далі, давньоруське посередництво запозичено зі старослов’янської мови;
р. болг. поро́к, бр. паро́к, др. порокъ «недолік, вада; нарікання, докір», слц. заст. porok «вада», м. порок «вада, хиба», схв. по̀рок «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
незапоро́чени
«незаплямований»
незапоро́шени
«тс.»
непо́рок
«чесність»
непоро́ки
«погані чутки Ж; недобра слава»
опоро́к
«порок»
опоро́ка
«неслава»
поро́чити
«ганьбити, паплюжити, знеславлювати»
поро́чний
«який має пороки; розпусний; хибний»
пренепоро́чний
споро́кати
«забруднити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паро́к | білоруська |
| поро́к | болгарська |
| porok «осуд, гана; недолік» | верхньолужицька |
| порокъ «недолік, вада; нарікання, докір» | давньоруська |
| порок «вада, хиба» | македонська |
| porok «осуд, докір» | нижньолужицька |
| porokъ «тс.» | праслов’янська |
| *rekti «говорити» | праслов’янська |
| поро́к | російська |
| по̀рок «тс.» | сербохорватська |
| порокъ «догана, докір, хула» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України