ПАРАШУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
парашу́т
запозичення з французької мови;
фр. parachute «парашут», букв. «той, що захищає від падіння», утворив французький аеронавт Ф. Бланшар (1753–1809) з компонентів para- «той, що захищає», пов’язаного з іт. parare «захищати, запобігати», і фр. chute «падіння» від ст. cheoite «тс.», нлат. *cadectus, утвореного від *cadēre (лат. cadere) «падати»;
р. парашю́т, бр. болг. парашу́т, ч. parašutista, слц. parašut (з р.), схв. парашѝтист(а);
Фонетичні та словотвірні варіанти
парашути́зм
парашути́ст
парашутува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
парашу́т | білоруська |
парашу́т | болгарська |
parare «захищати, запобігати» | італійська |
*cadectus | новолатинська |
*cadēre «падати» (лат. cadere) | новолатинська |
cadere | новолатинська |
парашю́т | російська |
парашѝтист(а) | сербохорватська |
parašut (з р.) | словацька |
parachute «парашут» | французька |
chute «падіння» | французька |
parašutista | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України