ПАРАФИН — ЕТИМОЛОГІЯ
парафі́н «воскоподібна легкоплавка речовина»
запозичення з німецької мови;
н. Paraffín «парафін» утворив у 1830 р. німецький хімік К. Райхенбах (1788–1869) з основ латинських слів parum «мало, трохи», пов’язаного з parvus «малий, короткий, незначний», спорідненим з гр. παυ̃ρος «тс.», дінд. pṓtaḥ «звірятко», лит. putýtis «звіря; пташеня», псл. *pъta, pъtica «птах», укр. пти́ця, і лат. affīnis «суміжний; пов’язаний» від ad fīnēs «до кінців», отже, лат. parum affīnis, букв. «малопов’язаний», оскільки парафін нейтральний до реактивів;
р. болг. м. парафи́н, бр. парафі́н, п. parafina, ч. parafín, parafin, слц. слн. parafín, вл. parafin, схв. парàфӣн;
Фонетичні та словотвірні варіанти
парафінува́льний
«який провадить парафінування»
парафінува́ти
«покривати шаром парафіну; просочувати парафіном»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| парафі́н | білоруська |
| парафи́н | болгарська |
| parafin | верхньолужицька |
| παυ̃ρος «тс.» | грецька |
| pṓtaḥ «звірятко» | давньоіндійська |
| parum «мало, трохи» (1788--1869) | латинська |
| parvus «малий, короткий, незначний» | латинська |
| affīnis «суміжний; пов’язаний» | латинська |
| putýtis «звіря; пташеня» | литовська |
| парафи́н | македонська |
| Paraffín «парафін» | німецька |
| parafina | польська |
| *pъta | праслов’янська |
| pъtica «птах» | праслов’янська |
| парафи́н | російська |
| парàфӣн | сербохорватська |
| parafín | словацька |
| parafín | словенська |
| пти́ця | українська |
| parafín | чеська |
| parafin | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України