ПАПІРНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
па́пірник «особа, зайнята у вівчарстві»
неясне;
папе́рник «папірус, Сyperus papyrus L.» (бот.)
похідне утворення від папі́р;
очевидно, калька наукової назви лат. papyrus;
Фонетичні та словотвірні варіанти
папірник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| papyrus | латинська |
| папі́р | українська |
папі́р
запозичено з німецької мови, можливо, за польським посередництвом;
н. Papíer «папір» походить від лат. papӯrus «тс.», джерелом якого є гр. πάπῡρος «папірус (болотяна рослина Єгипту)»;
р. [папе́ра] «папір», бр. папе́ра «тс.», др. папиръ «гніт», п. papier «папір», заст. діал. papir, [papiór], ч. papír, слц. papier, вл. нл. papjera, полаб. papir, схв. пàпūр, слн. papír «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́пе́р
«папір»
папе́ра
«тс.»
папе́рець
«папірець»
паперик
«папірець; паперовий гульден»
папери́на
«аркуш паперу»
паперо́вий
паперови́к
«папірник»
папе́рок
«папірець»
паперу
(род. в.)(1571)
папі́ра
«папір; документ»
па́піре́ць
папі́рка
«папірець; асигнація»
папі́рний
«паперовий»
папі́рник
«працівник паперової промисловості; [гаманець; продавець паперу»
папі́рниця
«портфель»
папі́рня
«паперова фабрика»
папіро́вий
па́пі́рок
«папірець»
папі́рчатий
папі́ря
«багато паперу»
папі́ряний
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| папе́ра «тс.» | білоруська |
| papjera | верхньолужицька |
| πάπῡρος «папірус (болотяна рослина Єгипту)» | грецька |
| папиръ «гніт» | давньоруська |
| papӯrus «тс.» | латинська |
| papjera | нижньолужицька |
| Papíer «папір» | німецька |
| papir | полабська |
| papier «папір» | польська |
| papir | польська |
| papiór | польська |
| папе́ра «папір» | російська |
| пàпūр | сербохорватська |
| papier | словацька |
| papír «тс.» | словенська |
| papír | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України