ПАНІКА — ЕТИМОЛОГІЯ
па́ніка
запозичення з німецької мови;
нім. Pánik через фр. panique «паніка, панічний» і, далі, лат. panicus «панічний» зводиться до гр. πανικός (φόβος) «раптовий, безпідставний страх, що його, за міфологічними уявленнями, навіював бог лісів і пасовиськ Пан», похідного від імені цього бога Πάν;
р. болг. м. па́ника, бр. па́ніка, п. ч. слц. вл. panika, схв. пàника, слн. pánika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
паніке́р
паніке́рство
паніке́рствувати
панікува́ти
пані́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́ніка | білоруська |
| па́ника | болгарська |
| panika | верхньолужицька |
| πανικός «раптовий, безпідставний страх, що його, за міфологічними уявленнями, навіював бог лісів і пасовиськ Пан» (φόβος) | грецька |
| panicus «панічний» | латинська |
| па́ника | македонська |
| Pánik | німецька |
| panika | польська |
| па́ника | російська |
| пàника | сербохорватська |
| panika | словацька |
| pánika | словенська |
| panique «паніка, панічний» | французька |
| panika | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України