ПАНОВИТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
пан
запозичення з польської мови;
п. pan, як і ч. pán, ст. hpán, слц. pán, вл. нл. pan, зводиться до псл. [*gъpanъ], що цілком певної етимології не має;
очевидно, запозичення з давньоіранського джерела;
ір. *gu-pāna-/ *gau-pāna- «коров’ячий пастух, охоронець скоту» складалося з основ ір. gau- «корова, бик, велика рогата худоба» і pāna- «захист, охорона, сторожа», похідної від *pā- «берегти, захищати»;
менш переконливе традиційне пов’язування *gъpanъ з [жупа́н] «начальник округу (у різних слов’янських землях)» (Фасмер ІІІ 195–196; Преобр. ІІ 13; Brückner 393; Holub–Lyer 355);
безпідставною була спроба (Соболевский РФВ 71, 442–443) відокремлення panъ від *gъpanъ і пояснення його як запозичення з дакійської мови;
недостатньо обґрунтованою є й спроба (Machek ESJČ 431; Holub–Kop. 263) пояснення panъ як вторинного утворення до panі, яке зіставляється з гр. πότνια «володарка, пані», дінд. pátnī «тс.»;
р. бр. болг. м. пан;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́панок
«молодий пан»
впанова́тися
«утвердитися в пануванні, в панстві»
допанува́тися
допа́нькатися
запані́ти
запанчитися
«загордитися, зазнатися»
недо́панок
«той, хто вдає із себе пана»
непанща́нний
«не зобов’язаний відбувати панщину»
опанува́ти
опанува́тися
«прийти до влади»
опану́ть
«охопити, оволодіти»
па́йнщина
«тс.»
панва́
(зб.)
па́нвія
«пані»
паневкави́то
«по-панському»
пане́нський
«дівоцький»
пане́нтьо
«паненя»
пане́ньство
«незайманість, непорочність»«паночок»
паненя́
«дитина пана»
паненя́тко
«тс.»
па́нея
«пані»
пани
(1378)
пани́ско
«пан»
пани́ти
«подобатися або бути потрібним; [служити Шух]»
пани́тися
«триматися по-панському»
пани́ч
пани́чик
(зменш.)
паничі́вський
паничува́ти
«жити як панич»
паничъ
(1426)
па́ні
панівни́й
па́нійка
(зменш.)
пані́ти
«триматися по-панському; байдикувати»
панія
(1480)
па́нія
«пані»
па́нка
«панна, пані»
панна
(XV ст.)
па́нна
па́нночка
(зменш.)
панну́ня
панну́ся
«тс.»
панова́
«панва»
пановати
(1499)
панови́тий
«гордовитий, як пан»
пановли́вий
«панівний»
пано́к
пано́та́
(зб.)
паноша
«дрібний шляхтич»
(1433--1443)
пано́ша
пано́шитися
«панитися»
панскии
(1435)
панство
«держава»
(1388)
па́нство
панува́ти
пану́ньо
«паночок»
па́нцтво
«тс.»
панча́
«паненя»
панчу́к
«панич»
панща́ни́н
«кріпак»
панща́нний
панща́нник
панща́р
«тс.»
панщи́зна
«панщина»
панщизня́ний
па́нщина́
па́нщинний
па́нщинник
«кріпак»
панщо́ни
«кріпаки»
панъ
(1349)
панъну
(1471)
паны
(1462)
па́нькати
па́нькатися
паньскова́тий
«пановитий»
па́ньство
па́ньчи́на
паню́га́
(знев.)
паня́
«дитина пана чи пані»
па́ня
«пані»
паня́га
«панюга»
паня́не
«панове»
паня́нин
«пан»
паня́нка
«панна»
паня́нство
«дівування»
паня́нський
«належний панянці; [дівочий, незайманий]»
паня́тко
«паненя»
пі́дпа́нок
«не дуже багатий або збіднілий пан; той, хто перебуває на службі у пана»
по-па́нськи
по-па́нській
«по-панському»
по-па́нському
полу́панок
попані́ти
«стати паном»
попаня́читися
«попаніти»
розпано́шитися
«стати паном; прийти до влади; встановитися»
спані́лий
«який став паном; з панськими манерами, звичками»
спані́ти
«запаніти»
спано́шитися
«тс.»
упанува́тися
«стати володарем панського маєтку»
упа́нькати
«умовити когось, запобігливо догодити, прислужитися, добившись вигоди з цього»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пан | білоруська |
| пан | болгарська |
| pan | верхньолужицька |
| πότνια «володарка, пані» | грецька |
| pátnī «тс.» | давньоіндійська |
| *gu-pāna-/ *gau-pāna- «коров’ячий пастух, охоронець скоту» | іранські |
| gau- «корова, бик, велика рогата худоба» | іранські |
| pāna- «захист, охорона, сторожа» | іранські |
| пан | македонська |
| pan | нижньолужицька |
| pan | польська |
| *gъpanъ | праслов’янська |
| *gъpanъ | праслов’янська |
| пан | російська |
| pán | словацька |
| жупа́н «начальник округу (у різних слов’янських землях)» | українська |
| pán | чеська |
| hpán | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України