ПАЛКАМИ — ЕТИМОЛОГІЯ

пов’язане з була́ва́;

назва зумовлена кулястою формою пиляка цієї рослини;

пор. інші назви цефалантери: [палочниця], похідне від палка, ч. okrotice від [okrota] «куля», заст. kulatička;

пов’язане з [опала́ти] «віяти зерно», похідним від [пала́ти] «тс.»;

первісним, очевидно, було значення «посудина для віяння зерна»;

перехід до значення «торба для годування, рептух» зумовлений зближенням назви опа́лка з па́лка і наявністю палиць у конструкції рептуха;

бр. [апалу́шкі] «коритце для очищення зерна в домашніх умовах», [опа́лкы] «ночви для віяння збіжжя», п. opałka «начиння для віяння збіжжя; кошик, коробка; кошик з рогожі, з лика, на дерев’яних, ліщинових прутах, для подавання вугілля до печі», ч. opálka «решето для просіювання зерна», слц. opálka «плетений кошик без ручки», нл. hopałka «віялка»;

не зовсім ясне;

можливо, результат контамінації слів опи́лки і па́лка або опи́лки й о́пал, па́ливо, пали́ти;

може бути також похідним від дієслова па́дати (тобто те, що впало, відпало, опало при розпилюванні);

припущуваний зв’язок з па́лиця, па́лка (Брандт РФВ 23, 302; Brückner 391; Petersson Verm. Beitr. 135) сумнівний;

зіставлення (Uhlenbeck 162) з лат. palpo «гладжу, голублю», гр. παλάμη «долоня, рука», лат. palma «тс.», двн. folma «рука», дінд. рāṇíḥ «тс.» помилкове;

зіставляють також з лат. pollex «великий палець» (Ernout–Meillet 918; Мартынов Язык 82–83), перс. pālidan «шукати, відчувати», двн. fuоlen «відчувати» (Фасмер–Трубачев ІІІ 191–192; Machek ESJČ 429; Holub–Lyer 353);

можливо, споріднене з гр. ψάλλω «смикаю (струни, тятиву лука)», ψαλμός «натягування (струн, лука)», оскільки при стрільбі з лука, натягуванні струн значну роль відіграє великий палець (Moszyński PZJP 127);

псл. palъ «палець», palьсь «тс.» (первісно, мабуть, «великий палець»);

цілком надійних відповідників у індоєвропейських мовах немає;

р. бр. па́лец, др. пальць, п. palec «палець», ч. слц. palec «великий палець», вл. palc «тс.», нл. palc «палець», полаб. pоlåc «тс.», болг. м. па́лец «великий палець», схв. па̏лац, слн. pálec «тс.»;

менш прийнятні гіпотези про запозичення з німецької мови (двн. pfal «стовп, паля» від лат. pālus – Корш у Преобр. ІІ 9), про спорідненість із па́лець (Брандт РФВ 23, 302; Brückner 391);

припускається також зв’язок з р. располоть «розколоти надвоє», двн. spalten «колоти», дінд. spháṭati «розколює», phálakam «дошка», phalati «лопається, тріскається» (Фасмер ІІІ 193; Младенов 409; Schuster-Šewc 1037; Skok II 592; Mikl. EW 255);

за іншим припущенням (Machek ESJČ 429), зв’язок із пали́ти може мотивуватися тим, що очищені від кори гілки деяких дерев палили над вогнем, щоб одержати коричневу або темно-червону фарбу;

назва могла виникнути в час примітивного видобування вогню тертям палиці об палицю або внаслідок використання палиці як знаряддя для підтримування вогню;

псл. palica, palъka, зменш. від pala, мабуть, пов’язаного з paliti «палити»;

р. па́лка «палиця», [па́лица], бр. па́лка, др. палъка, палица «тс.», п. pała «дрюк, дрючок, ломака», pałka «ціпок, кий, палиця», ч. palice «палиця, кий; дерев’яний молот», слц. вл. pała «дрючок», нл. palica «палиця», болг. м. па́лица, схв. па̏лица, слн. pálica, стсл. палица «тс.»;

похідне утворення від па́лка;

назва зумовлена наявністю двох циліндричних квіткових початків на стеблі рогозу й очерету;

пор. бр. [кіёўка] «рогіз широколистий», похідне від кій «палиця»;

р. [па́лочник] (бот.) «рогіз вузьколистий; тимофіївка, Phleum L.; грястиця збірна, грястиця звичайна, Dactylis glomerata L.», ч. ст. paličky «рогіз», слц. pálka «тс.», схв. пàлацка «невеликий початок на стеблі рогозу або очерету», пàлачнūк «тс.»;

складне слово, утворене з основ іменників цу́ра та па́лка;