ПАЛИВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пали́ти «знищувати вогнем; обдавати жаром; пекти»
далі зіставляється (Иллич-Свитыч Этимология 1965, 337) з урал. *pal*a- «горіти», драв. *paḷʌ - «блискати»;
іє. *pol-, *plē-, *plō˘- «палити»;
споріднене з прус. pellane «попіл», лит. pelenaĩ, лтс. pelni «тс.»;
псл. paliti, пов’язане чергуванням голосних з polěti «горіти, палати», *polmen- «полум’я»;
р. пали́ть, бр. палі́ць, др. палити, п. вл. palić, ч. páliti, слц. pálit’, нл. paliś, болг. па́ля, м. пали, схв. па́лити, слн. pálítі, стсл. палити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пал
«випалювання; одночасний постріл з кількох рушниць, гармат; залп»
ви́палина
«випалене місце»
випа́лювальний
випа́лювач
«той, хто виготовляє або обробляє що-небудь способом випалювання»
ві́дпал
«термічна обробка металів»
відпа́лка
«тс.»
відпа́льник
«робітник, що здійснює відпалювання»
запа́л
«пристрій для запалювання вибухової речовини; пошкодження зерна злакових у колоссі внаслідок посухи чи суховіїв; (вет.) хвороба свійських тварин, здебільшого коней»
за́пал
«велике внутрішнє збудження, порив або піднесення»
запа́лення
запа́ли́стий
«запальний»
запа́лка
«сірник»
(заст.)
запа́лько
«гаряча голова»
запа́льни́й
запа́льник
«робітник, який підпалює запали; пристрій для здійснення спалаху вибухової речовини»
запальни́чка
запа́льок
«тс.»
запальо́ний
«тс.»
запа́льчастий
«запальний, гарячий»
запальчи́вий
запа́лювальний
зу́палу
«раптом, несподівано»
наро́зпальці
«спересердя»
недо́па́л
«що-небудь не до кінця випалене, спалене»
недо́палок
«недокурок; недопалена частина»
неопали́мий
«який горить і не згоряє»
неспале́нний
о́пал
«опалення, паливо»
опа́ла
«немилість, неласка; [вогонь Ж]»
опале́нець
«відчайдушний хлопець, вітрогон»
опа́ленина
«загар»
опале́нник
«порушник спокою, підбурювач»
опа́лення
опа́листий
«запальний»
опалінки
«обпалені дерева»
опа́лість
«вогонь»
опа́лювальний
опа́лювати
опа́лювач
опалю́х
«обгоріле дерево в лісі, обгорілий пень»
опалю́ша
«тс.»
опа́лянок
«паляниця»
опаля́тися
«опалюватися; [загоряти]»
пал
«дуже сильне тепло»
пала́йка
«вогнище, багаття»
палала́й
«велике вогнище, пожежа»
пала́ти
«горіти»
па́ле́ний
палени́на
«випалене місце в степу, в лісі; топка»
палени́ця
«випалене місце; печений прісний коржик»
палені́ти
«яскраво горіти, палати; [дозрівати, червоніти (?) О]»
па́ле́нка
«горілка; обпалена цегла Л»
па́ливний
паливни́чий
«кочегар»
па́ливо
пали́льний
«який служить для опалення, освітлення, обігрівання або обпалювання»
пали́льник
«той, хто займається паленням, обпалюванням»
пали́льня
(текст.)
па́линка
«обпалена цегла Л»
палі́й
палі́йка
«та, що зробила підпал; [запалювальна машина Нед]»
палі́йство
палі́ти
«червоніти, рум’яніти»
палки́й
палови́ско
паль
«тс.»
пальба́
«стрілянина з вогнепальної зброї»
пальки́й
«палкий»
пальне́
«паливо (для двигунів)»
пальни́й
пальни́к
«прилад для спалювання горючої рідини або газу»
пальну́ти
«вистрелити з вогнепальної зброї»
пальови́на
пальови́ско
«паливо»
пальо́вище
«тс.»
палю́вка
«обпалена цегла»
палюнка
«горілка»
палюх
«старі посохлі коноплі»
па́лю́х
«жмут клоччя, який спалюють при ворожінні; багаття, яке розпалюють перед світанком на Новий рік»
палю́чий
палю́чка
«гарячка»
палю́шка
«пампушка»
па́ля
«жар, полум’я»
па́ля́нка
«тс.»
па́ля́нка
«горілка; коржик з вівсяного борошна»
паля́р
«палій»
па́ля́тина
«щось спалене, зі специфічним запахом паленого»
палятко
«маленька паляниця»
пере́па́л
перепа́лка
«перестрілка; суперечка; сварка»
підпа́л
«підпалювання; матеріал для розпалювання (в печі)»
підпале́нник
«підпалювач»
підпа́лина
«пляма іншого кольору на шерсті тварини або на хутрі»
підпалистий
«палевий»
підпа́лля
«тонкі тріски для розпалювання»
пі́дпа́лок
«вид плоского хліба; матеріал для розпалювання»
підпа́льник
«розпал; запальничка»
підпа́лювач
«палій»
підпаля́ч
«тс.»
подпа́лек
подпа́лок
«коржик з хлібного тіста»
подпа́льник
по́пал
«почервоніння хмар»
попалень
«випалене місце в лісі»
попали́ще
попели́ще
«тс.»
пропа́лений
пропа́люватися
«половіти, дозрівати»
пудпа́лок
«тс.»
ро́зпа́л
розпалені́лий
ро́зпа́лка
«дрібні дрова, тріски для розпалювання»
ро́зпалок
«розпал»
розпа́льни́й
«розпалювальний»
розпа́лювальний
розпа́лювач
спа́лах
спалахну́ти
спалени́на
«пригоріла страва на кухні»
спалени́ще
«випалене місце»
спалені́лий
спалені́ти
спале́нний
спали́мий
спали́ще
«тс.»
спалінни́к
«підпалювач»
спаль
«випалене місце в лісі»
спаля́чка
«обпалене бадилля»
упала́ти
«дуже горіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| палі́ць | білоруська |
| па́ля | болгарська |
| palić | верхньолужицька |
| палити | давньоруська |
| *paḷʌ - «блискати» | дравідійські |
| *pol- | індоєвропейська |
| *plē- | індоєвропейська |
| *plō˘- «палити» | індоєвропейська |
| pelni «тс.» | латиська |
| pelenaĩ | литовська |
| пали | македонська |
| paliś | нижньолужицька |
| palić | польська |
| paliti | праслов’янська |
| polěti «горіти, палати» | праслов’янська |
| *polmen- «полум’я» | праслов’янська |
| pellane «попіл» | прусська |
| пали́ть | російська |
| па́лити | сербохорватська |
| pálit' | словацька |
| pálítі | словенська |
| палити | старослов’янська |
| *palˊa- «горіти» | уральські |
| páliti | чеська |
запа́ла «ганьба, безчестя»
очевидно, префіксальне утворення від основи дієслова пали́ти (паленіти), паралельне до р. опа́ла «немилість»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| опа́ла «немилість» | російська |
| пали́ти (паленіти) | ? |
опа́ла́ «немилість, неласка СУМ; [гнів] Ба»
запозичення з російської мови;
р. опа́ла (іст.) «царський гнів, немилість», як і др. опалъка «гнів», укр. о́пал «запал, збудження», пов’язане з пали́ть «палити»;
бр. апа́ла «опала», п. opała «неласка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опа́льний
опа́льник
«той, що зазнав опали»
опа́льно
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| апа́ла «опала» | білоруська |
| опалъка «гнів» | давньоруська |
| opała «неласка» | польська |
| опа́ла «царський гнів, немилість» (іст.) | російська |
| о́пал «запал, збудження» | українська |
| пали́ть «палити» | ? |
опа́лкі «дрібні обрізки, що залишаються після розпилювання дерева»
можливо, результат контамінації слів опи́лки і па́лка або опи́лки й о́пал, па́ливо, пали́ти;
може бути також похідним від дієслова па́дати (тобто те, що впало, відпало, опало при розпилюванні);
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| опи́лки | ? |
| па́лка | ? |
| опи́лки | ? |
| о́пал | ? |
| па́ливо | ? |
| пали́ти | ? |
| па́дати (тобто те, що впало, відпало, опало при розпилюванні). | ? |
пала́нка «піч у косарському таборі Г; піч із сирої землі Нед»
може бути результатом семантичної видозміни слова пала́нка «невелике укріплення, обнесене частоколом», або пов’язаним з дієсловом пали́ти;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пала́нка «невелике укріплення, обнесене частоколом» | українська |
| пали́ти | українська |
па́ле́нка «горілка»
назва зумовлена способом виготовлення цієї горілки, яку «випалюють» із спеціальної закваски;
послідовне вживання цього слова в західноукраїнських говірках пояснюється, очевидно, впливом сусідніх словацької та чеської мов;
похідне утворення від пали́ти;
п. [palenka], ч. слц. pálenka, вл. нл. palenc;
Фонетичні та словотвірні варіанти
паленча́рня
«винниця»
палинча́рьня
па́лі́нка
палінча́рня
«тс.»
пальо́нка
«тс.»
палю́нка
па́лянка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| palenc | верхньолужицька |
| palenc | нижньолужицька |
| palenka | польська |
| pálenka | словацька |
| пали́ти | українська |
| pálenka | чеська |
пали́вода «відчайдушна людина, що нікого і нічого не боїться і ні перед чим не зупиняється»
складне слово, утворене з основ дієслова пали́ти та іменника вода́;
спочатку, очевидно, мало значення «брехун, хвастун, що видає за правду неймовірні речі»;
п. paliwоda «брехун, хвастун»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
паліво́дник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| paliwоda «брехун, хвастун» | польська |
| пали́ти | українська |
| вода́ | українська |
Пали́копа «християнське літнє свято на честь святого Пантелеймона 27 липня (9 серпня)»
складне слово, утворене з основ дієслова пали́ти та іменника копа́;
назва пов’язується з іменами різних святих на тій підставі, що їхні дні припадають на період жнив, коли під час грози блискавка спалює на полі копи хліба;
за народними повір’ями, святі в такий спосіб карають людей за гріхи;
р. [Пали́копа] «день Бориса і Гліба 24 липня (6 серпня)», п. Palikopa «день св. Петра»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Palikopa «день св. Петра» | польська |
| Пали́копа «день Бориса і Гліба 24 липня (6 серпня)» | російська |
| пали́ти | українська |
| копа́ | українська |
пали́ус «дрібний хмиз для підпалу»
похідне утворення від пали́ти;
компонент -ус не зовсім ясний;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пали́ти | українська |
пали́хві́ст «горихвістка, (Lusciola) phoenicurus (i tithys)» (орн.)
назва зумовлена яскраво-рудим оперенням хвоста горихвістки (Воїнств.–Кіст. 326–327);
складне слово, утворене з основ дієслова пали́ти та іменника хвіст;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пали́ти | українська |
| хвіст | українська |
па́лиця
псл. palica, palъka, зменш. від pala, мабуть, пов’язаного з paliti «палити»;
назва могла виникнути в час примітивного видобування вогню тертям палиці об палицю або внаслідок використання палиці як знаряддя для підтримування вогню;
за іншим припущенням (Machek ESJČ 429), зв’язок із пали́ти може мотивуватися тим, що очищені від кори гілки деяких дерев палили над вогнем, щоб одержати коричневу або темно-червону фарбу;
менш прийнятні гіпотези про запозичення з німецької мови (двн. pfal «стовп, паля» від лат. pālus – Корш у Преобр. ІІ 9), про спорідненість із па́лець (Брандт РФВ 23, 302; Brückner 391);
припускається також зв’язок з р. располоть «розколоти надвоє», двн. spalten «колоти», дінд. spháṭati «розколює», phálakam «дошка», phalati «лопається, тріскається» (Фасмер ІІІ 193; Младенов 409; Schuster-Šewc 1037; Skok II 592; Mikl. EW 255);
р. па́лка «палиця», [па́лица], бр. па́лка, др. палъка, палица «тс.», п. pała «дрюк, дрючок, ломака», pałka «ціпок, кий, палиця», ч. palice «палиця, кий; дерев’яний молот», слц. вл. pała «дрючок», нл. palica «палиця», болг. м. па́лица, схв. па̏лица, слн. pálica, стсл. палица «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пали́ґа
«велика палиця»
па́личка
па́личник
«служник при суді»
палі́ччя
па́лка
«палиця; [шишка на болотяних рослинах, стеблина без колоска]»
пало́чня
«корина, Coryna»
(зоол.)
палю́га́
«велика палиця»
па́люх
«стовп»
па́ля
«палиця»
(дит.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́лка | білоруська |
| па́лица | болгарська |
| pała «дрючок» | верхньолужицька |
| spalten «колоти» | давньоверхньонімецька |
| spháṭati «розколює» | давньоіндійська |
| phálakam «дошка» | давньоіндійська |
| phalati «лопається, тріскається» | давньоіндійська |
| палъка | давньоруська |
| палица «тс.» | давньоруська |
| па́лица | македонська |
| palica «палиця» | нижньолужицька |
| pała «дрюк, дрючок, ломака»«ціпок, кий, палиця» | польська |
| pałka «дрюк, дрючок, ломака»«ціпок, кий, палиця» | польська |
| palica | праслов’янська |
| palъka | праслов’янська |
| pala | праслов’янська |
| paliti «палити» | праслов’янська |
| располоть «розколоти надвоє» | російська |
| па́лка «палиця» | російська |
| па́лица | російська |
| па̏лица | сербохорватська |
| pała «дрючок» | словацька |
| pálica | словенська |
| палица «тс.» | старослов’янська |
| пали́ти | українська |
| па́лець | українська |
| palice «палиця, кий; дерев’яний молот» | чеська |
палі́пля «палаюча солома, вугілля»
неясне;
можливо, пов’язане з пали́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пали́ти | українська |
паляндрува́ти «обшарювати, нишпорити, ритися»
очевидно, результат видозміни слова плюндрува́ти, зближеного з пали́ти;
пор. бр. [паля́ндра] «чума, пошесть у вигляді білої гарячки», яке вважається похідним від паляну́ць «пальнути, ударити» (Носович 391);
бр. [паляндрава́ць] «лютувати, палити вогнем»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паля́ндра «чума, пошесть у вигляді білої гарячки» | білоруська |
| паляну́ць «пальнути, ударити» | білоруська |
| паляндрава́ць «лютувати, палити вогнем» | білоруська |
| плюндрува́ти | українська |
| пали́ти | українська |
паляни́ця «вид хлібини»
похідне утворення від пали́ти;
назва зумовлена тим, що при випіканні такого хліба чи печива на ньому утворюється суха, іноді пригоріла скоринка;
пов’язання з гр.πέλανος «жертовний пиріг» (Фасмер ГСЭ 138) пізніше автором було відкинуте;
р. [палени́ца] «паляниця», бр. [паляні́ца] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
палани́ця
«тс. Нед; круглий пиріжок з прісного тіста [Ме]»
паленя́
«паляничка; вид вівсяного хліба»
палі́нка
«паляниця»
паля́
паляни́чити
«пекти паляниці?»
паляни́шник
«булочник»
паляни́шниця
«жінка, яка пече і продає паляниці»
па́лянка
«маленький коржик з вівсяного борошна»
паля́тко
«тс.»
розпалани́чити
«розплюснути»
розпалени́чити
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паляні́ца «тс.» | білоруська |
| πέλανος «жертовний пиріг» | грецька |
| палени́ца «паляниця» | російська |
| пали́ти | українська |
паля́руш «приступ подагри»
похідне утворення від пали́ти «пекти», очевидно, зумовлене впливом п. palarusz «параліч»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| palarusz «параліч» | польська |
| пали́ти «пекти» | українська |
пі́дполя «біла вівця з великою чорною плямою чи навпаки»
очевидно, пов’язане з підпа́лина «пляма іншого кольору», похідним від пали́ти (див.);
не зовсім ясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підполи́стий
«спіднизу білий, світліше забарвлений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| підпа́лина «пляма іншого кольору» | українська |
| пали́ти | українська |
плі (команда стріляти)
р. пли «тс.» є результатом видозміни форми пали́ «пали, підпалюй (порох)»;
запозичення з російської мови;
команда була зумовлена конструкцією середньовічної вогнепальної зброї;
бр. плі;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| плі | білоруська |
| пли «тс.» | російська |
| пали́ «пали, підпалюй (порох)» | російська |
полі́но «дровина»
псл. роlěno «поліно, колода; дровина», очевидно, пов’язане з роlěti «палати, горіти», раliti «палити»;
менш переконливе зближення з псл. роlъ «половина», р. пол «підлога; дощане покриття; долівка», [пол] «половина», [полть] «частина (звичайно – половина) м’ясної туші» (Преобр. ІІ 103; Machek ESJČ 469–470; Schuster-Šewc 1126; Mikl. EW 255) або з по́лка «полиця» (Skok ІІ 699; Uhlenbeck РВrВ 21, 103);
р. болг. поле́но «поліно», бр. пале́но «тс.», др. полѣно «короткий оцупок дерева», полѣна «дрова», п. роlano «поліно», ч. слц. роleno «тс.», вл. роlěń «балка під стелею», нл. [роlena] «дверна балка, брус», м. полено, схв. по̀лено, по̀љено, слн. роléno, стсл. полѣно «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
палі́нча
«тс.»
полі́н
«поліно»
полі́нча
«полінце»
по́ліня́ка
поліня́ччя
(зб.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пале́но «тс.» | білоруська |
| поле́но «поліно» | болгарська |
| роlěń «балка під стелею» | верхньолужицька |
| полѣно «короткий оцупок дерева» | давньоруська |
| полѣна «дрова» | давньоруська |
| полено | македонська |
| роlena «дверна балка, брус» | нижньолужицька |
| роlano «поліно» | польська |
| роlěno «поліно, колода; дровина» | праслов’янська |
| роlěti «палати, горіти» | праслов’янська |
| раliti «палити» | праслов’янська |
| роlъ «половина» | праслов’янська |
| пол «підлога; дощане покриття; долівка» | російська |
| пол «половина» | російська |
| полть «частина (звичайно -- половина) м’ясної туші» | російська |
| по́лка «полиця» | російська |
| поле́но «поліно» | російська |
| по̀лено | сербохорватська |
| по̀љено | сербохорватська |
| роleno «тс.» | словацька |
| роléno | словенська |
| полѣно «тс.» | старослов’янська |
| роleno «тс.» | чеська |
половіти «зігрівати, нагрівати»
неясне, можливо, віддалено пов’язане з полі́но, пали́ти (псл. polěti «палати, горіти»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| polěti | праслов’янська |
| полі́но | українська |
| пали́ти (псл. polěti «палати, горіти»). | українська |
поляні́тися «рожевіти» (про небо)
очевидно, пов’язане з палені́ти «палати; червоніти», пали́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заполони́тися
«зарожевіти»
сполони́ти
«почервонити, обагрити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| палені́ти «палати; червоніти» | українська |
| пали́ти | українська |
по́піл
споріднене з прус. pelanne «попіл», лит. pelenaĩ (мн.), лтс. pеlni «тс.», можливо, також лат. pollen, pollis «дуже дрібне борошно, подібне до пилу», pulvis «пил, порох», гр. πάλη «пил; борошно», παι-πάλη «борошно»;
псл. popelъ, ререlъ, редуплікована іменна форма, пов’язана з polěti, стсл. полѣти «горіти», а також polěno, укр. поліно, paliti, укр. палити, *polmę, укр. полум’я, що належать до того самого кореня з іншими ступенями вокалізму;
р. пе́пел, [по́пел], бр. по́пел, др. попелъ, пепелъ, п. popiół, ч. popel, слц. popol, вл. нл. popjeł, полаб. püpel (‹ *popelъ), болг. м. пе́пел, схв. пе̏пео, слн. pepél, стсл. пепелъ, попелъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пепели́ще
«тс.»
попел
«попіл»
попела́стий
попели́стий
попели́ти
попели́тися
«перетворюватися на попіл, згоряти; [порпатися в землі, смітті (про курку)]»
попели́ця
«попіл; ґрунт, подібний до попелу»
попели́ще
«місце, куди висипають попіл; згарище»
попелі́ти
попельна́стий
попельни́к
«випалювач попелу; той, що торгує попелом; посудина для попелу»
попе́льня́
«місце, де зсипають попіл»
попеля́стий
попеля́тий
по́пів
попіли́ця
«попіл; земля, подібна до попелу; хутро сірої білки або соні»
по́піль
«тс.»
по́пільний
попільни́к
«місце, де зсипають попіл»
попільни́ця
«посудина на попіл від цигарок»
попільни́чка
«тс.»
по́пільність
«зольність»
попільну́ха
«гашене вапно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́пел | білоруська |
| пе́пел | болгарська |
| popjeł | верхньолужицька |
| πάλη «пил; борошно» | грецька |
| παι-πάλη «борошно» | грецька |
| попелъ | давньоруська |
| пепелъ | давньоруська |
| pollen | латинська |
| pollis «дуже дрібне борошно, подібне до пилу» | латинська |
| pulvis «пил, порох» | латинська |
| pеlni «тс.» | латиська |
| pelenaĩ (мн.) | литовська |
| пе́пел | македонська |
| popjeł | нижньолужицька |
| püpel (‹ *popelъ) | полабська |
| popiół | польська |
| popelъ | праслов’янська |
| paliti | праслов’янська |
| *polmę | праслов’янська |
| polěno | праслов’янська |
| ререlъ | праслов’янська |
| polěti | праслов’янська |
| polěno | праслов’янська |
| ререlъ | праслов’янська |
| polěti | праслов’янська |
| pelanne «попіл» | прусська |
| пе́пел | російська |
| по́пел | російська |
| пе̏пео | сербохорватська |
| popol | словацька |
| pepél | словенська |
| полѣти «горіти» | старослов’янська |
| пепелъ | старослов’янська |
| попелъ | старослов’янська |
| поліно | українська |
| палити | українська |
| полум'я | українська |
| popel | чеська |
пу́ля «куля»
думка про походження з фр. boule «куля» (Горяев Доп. 1, 38) менш переконлива;
запозичення з російської мови;
найбільш вірогідним джерелом р. пу́ля вважається п. kula;
початкове п- на місці к пояснюється впливом слів пали́ть, пу́шка;
припущення про спорідненість з лтс. puolis «порожня дерев’яна кулька, яку надягають коровам на роги; дзиґа», pùlis «купа, натовп, стадо», puõ˜a «коробочка з насінням; бульба», вірм. hoylk‘ «збори, військо, суспільство» (Mühl.–Endz. III 446, 456; Petersson KZ 47, 276) викликає сумнів з погляду семантики;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hoylk' «збори, військо, суспільство» | вірменська |
| puolis «порожня дерев’яна кулька, яку надягають коровам на роги; дзиґа» | латиська |
| pùlis «купа, натовп, стадо» | латиська |
| puõļa «коробочка з насінням; бульба» | латиська |
| kula | польська |
| пу́ля | російська |
| пали́ть | російська |
| пу́шка | російська |
| boule «куля» | французька |
шпалю́шо́к «волове очко, Troglodytes troglodytes L.» (орн.)
утворення, що походить від пали́ти, спали́ти з огляду на каштаново-бурий та сіруватий колір оперення птаха;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пали́ти | українська |
| спали́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України