ПАЛАМАР — ЕТИМОЛОГІЯ
палама́р «служитель православної церкви, що допомагає священикові під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник»
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову із середньогрецької;
сгр. παραμονάριος «наглядач церкви» є похідним від παραμονή «перебування, зберігання», що складається з компонентів παρα- «при, поряд, біля» і μονή «перебування на місці; зупинка, затримка», пов’язаного з μένω «стою на місці, залишаюся, перебуваю», спорідненим з лат. maneo «залишаюся», дінд. ав. дперс. man- «залишатися, чекати», вірм. mnam «тс.»;
р. [понома́рь], др. парамонарь, пономаръ, п. pałamar (з укр.), pałamarz, цсл. парамонарь, пономарь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
паламаре́нко
«тс.»
палама́рити
«бути паламарем»
паламари́ха
«дружина паламаря»
паламарі́вна
«дочка паламаря»
палама́рка
«дружина паламаря; паламарня»
палама́рня
«приміщення в церкві для зберігання обрядових речей»
паламарчу́к
«син паламаря»
паламарюва́ти
«тс.»
палома́р
паляма́р
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| man- «залишатися, чекати» | авестійська |
| mnam «тс.» | вірменська |
| παραμονή «перебування, зберігання» | грецька |
| μονή «перебування на місці; зупинка, затримка» | грецька |
| μένω «стою на місці, залишаюся, перебуваю» | грецька |
| man- «залишатися, чекати» | давньоіндійська |
| man- «залишатися, чекати» | давньоперська |
| парамонарь | давньоруська |
| пономаръ | давньоруська |
| maneo «залишаюся» | латинська |
| pałamar (з укр.), pałamarz | польська |
| pałamarz | польська |
| понома́рь | російська |
| παραμονάριος «наглядач церкви» | середньогрецька |
| парамонарь | церковнослов’янська |
| пономарь | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України