ПАКУВАЛЬНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
па́ка
через польське посередництво запозичено з німецької мови на початку XVIII ст;
н. Pácken, Pack «пакет, в’язка, пака» походить від снн. packe, pak «тс.», етимологія яких неясна;
слово здавна вживалося в мові фландрійських торгівців вовною;
р. па́чка «пачка», бр. пак «пака», п. paka «ящик, скриня», ч. pak «пакет», paček, paklík «пачка», слц. paklík «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пако́вка
пакува́льний
пакува́льник
пакува́ти
паку́нок
па́чечний
па́чечник
па́чка
пачка́р
«контрабандист»
пачка́рство
«контрабанда»
пачкарюва́ти
«займатися контрабандою»
пачкува́ти
«тс.»
переупако́вка
розпако́вка
упако́вка
(з р.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пак «пака» | білоруська |
| Pácken | німецька |
| Pack «пакет, в’язка, пака» | німецька |
| paka «ящик, скриня» | польська |
| па́чка «пачка» | російська |
| packe | середньонижньонімецька |
| pak «тс.» | середньонижньонімецька |
| paklík «тс.» | словацька |
| pak «пакет»«пачка» | чеська |
| paček «пакет»«пачка» | чеська |
| paklík «пакет»«пачка» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України