ПАЗУХУ — ЕТИМОЛОГІЯ

Брюкнер (Brückner 400) заперечує можливість форми *pazduxa, оскільки вона засвідчена тільки в словенській мові;

маловірогідна гіпотеза (Machek ESJČS 358, ESJČ 439) про зв’язок псл. *pazduxa з duxъ «дух»;

загальноприйнятого пояснення не має;

реконструюється псл. *pazduxa, що складається з префікса paz-, наявного в pazderь «костриця», і кореня *dux-a, спорідненого з дінд. dōṣ, род. в. dōṣṇáḥ «передпліччя, рука», ав. daōša- «верхня частина руки, плече», перс. dōš «плече», ір. dōe, dōat «рука», лтс. paduse «пахва, пазуха» (Фасмер–Трубачев ІІІ 186–187; Преобр. ІІ 4; Bern. I 233–234; Mikl. EW 52; Абаев ИЭСОЯ І 384; Matzenauer LF 12, 325; Uhlenbeck 131);

зникнення d пояснювалося (Bern. I 233–234) дисимілятивними процесами в словосполученні podъ pazduxǫ, що викликало заперечення Ільїнського (ИОРЯС 20/3, 82), або пов’язувалося (Ендзелин СБЭ 108) з можливою контамінацією слова *paduxa i відповідника до лит. pažastìs «тс.», спорідненого з дінд. hastaḥ «рука», ав. zasta- «тс.»;

припускалося (Ильинский ИОРЯС 20/3, 81–82), що в праслов’янській мові, поряд з формою *paz-duxa, існувала форма *po-duxa, яка з часом стала сприйматися як pod-uxa;

при повній тотожності семантики слів pod-uxa і paz-duxa могла відбутися їх контамінація, в результаті якої з’явилася форма paz-uxa;

реконструюється (Топоров Этимология 1970, 37–44; Schuster-Šewc 1054–1055) псл. pazuxa, пов’язане з pazъ «паз», і його розширений варіант *pazduxa;

непереконлива гіпотетично реконструйована (Agrell Zwei Beitr. 76) розширена форма *padzduxa, як і припущення (Uhlenbeck KZ 40, 553) про діалектну зміну на слов’янському ґрунті zd y z;

р. бр. па́зуха «пазуха», др. пазуха, п. pazucha «тс.», ч. слц. pazucha «пахва», вл. нл. paža «пазуха, пахва», болг. па́зуха «пазуха», па́зва, м. пазува «тс.», схв. па̏зух «пахва», па̏зухо «тс.», слн. pázduha «пазуха», стсл. пазоуха «тс.»;

загальноприйнятої етимології не має;

з огляду на ч. paždí «пахва», paže «рука», слц. podpažie «пахва», вл. нл. paža, pódpaža «тс.», слц. podpazušie, podpažie «пахва» пов’язувалось із па́зуха (Brückner 389; KZ 43, 309; Mucke II 98);

зіставлялось також з дінд. pakṣáḥ «плече, бік; половина», pákṣaḥ «бік», pājasyám «черевна порожнина»;

зближується (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 126–127) з дінд. pāśáḥ «петля, зв’язок, мотузка», дангл. fœ̄gan «приладнувати, з’єднувати»;

з погляду фонетики й семантики сумнівне зіставлення з дінд. pásaḥ «чоловічий член», гр. πέος лат. pēnis «тс.» (Потебня РФВ 4, 185);

думка про походження від па́хну́ти² (Преобр. ІІ 39; Младенов 415) недостатньо обґрунтована;

р. пах, бр. [пахва́] «пахва», пахві́на «пах», п. pacha «пахва», pachwina «пах», ч. [pach], вл. podpach «пахва», болг. паха́;