ПАЖА — ЕТИМОЛОГІЯ

па́жить «пасовисько, вигін»

префіксальне утворення від жи́ти;
зближення р. [па́жить, па́жа] з ір. *pāzah «поверхня, рівнина», дінд. pājaḥ «тс.», ос. foez, foezoe «рівне, вкрите травою поле, рівнина, вигін» (Абаев ИЭСОЯ І 466–467) не має під собою достатніх підстав;
р. [па́жить] «луг, вигін, пасовище», [па́жа] «тс.», др. пажи́ть «луг, пасовисько», ч. pažit «молодий луг; дерн, мурава», слц. pažit’ «тс.», стсл. пажить «луг, пасовисько, вигін»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
pājaḥ «тс.» давньоіндійська
пажи́ть «луг, пасовисько» давньоруська
*pāzah «поверхня, рівнина» іранські
foez осетинська
foezoe «рівне, вкрите травою поле, рівнина, вигін» осетинська
па́жить російська
па́жа російська
па́жить «луг, вигін, пасовище» російська
па́жа «тс.» російська
pažit' «тс.» словацька
пажить «луг, пасовисько, вигін» старослов’янська
жи́ти українська
pažit «молодий луг; дерн, мурава» чеська

паж «нижча придворна посада, а також особа на цій посаді»

очевидно, запозичення з російської мови;
р. паж, у свою чергу, запозичено з французької мови за часів Петра І;
вважається, що фр. page «паж» походить від іт. paggio «хлопчик, підліток», яке зводиться до гр. παιδίον «дитина»;
Доза (Dauzat 523) вважає французьке слово давнішим від іт. paggio, зв’язок якого з гр. παιδίον для нього також сумнівний;
бр. болг. м. паж, ч. páže, слц. páža, схв. пȃж, слн. páž;
Фонетичні та словотвірні варіанти

па́жеський
пазь «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
паж білоруська
паж болгарська
παιδίον «дитина» грецька
παιδίον грецька
paggio «хлопчик, підліток» італійська
paggio італійська
паж македонська
паж російська
пȃж сербохорватська
páža словацька
páž словенська
page «паж» французька
páže чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України