ОХА — ЕТИМОЛОГІЯ
ого́ (вигук для вираження здивування, захоплення, застереження та ін.)
результат поширення інстинктивного вигуку о або видозміни подвоєного вигуку го-го;
р. бр. ого́, п. oho, слц. ohó, oho, болг. охо́, схв. о̀хо̄, слн. ohó;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ого́ | білоруська |
| охо́ | болгарська |
| oho | польська |
| ого́ | російська |
| о̀хо̄ | сербохорватська |
| ohó | словацька |
| oho | словацька |
| ohó | словенська |
| о | ? |
| го-го | ? |
ох (виг.)
результат фонематичного оформлення первісного вигуку ох;
р. бр. др. болг. м. ох, ч. слц. вл. нл. och, схв. о̏х, слн. о̀h;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́хати
о́хкати
о́хми
«зітхання»
охохо́
охті́ти
«охати, скаржитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ох | білоруська |
| ох | болгарська |
| och | верхньолужицька |
| ох | давньоруська |
| ох | македонська |
| och | нижньолужицька |
| ох | російська |
| х | сербохорватська |
| och | словацька |
| о̀h | словенська |
| och | чеська |
| ох | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України