ОФІЦІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з латинської мови;

лат. officium «служба, посада» виникло з *opifaciom › *opificium «заняття, виробнича професія; виготовлення, робота», похідного від opifex «творець, майстер, ремісник»;

р. официа́льный, бр. афіцыя́л «офіціал», п. oficjalny «офіціальний», ч. oficiál «дрібний чиновник», слц. oficial «реєстратор», вл. oficialny «офіціальний», болг. официа́лен, м. официjален, схв. о̀фӣцӣj «служба Божа», о̏фициjа̄лан «офіціальний», слн. ofícij «служба Божа», oficiálen «офіціальний»;

запозичено через російське й польське посередництво (від форм непрямих відмінків) з німецької мови;

нім. Offizíer «офіцер» походить від фр. officier «командир загону», яке зводиться до слат. officiārius «той, хто має посаду», пов’язаного з officium «служба, посада», від якого походить також укр. [офі́ція];

р. болг. м. офице́р, бр. афіцэ́р, п. oficer, ч. слн. oficír, слц. oficier, вл. oficěr, схв. офѝцӣр;