ОФІЦІЙНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
офі́ція «служба»
запозичення з латинської мови;
лат. officium «служба, посада» виникло з *opifaciom › *opificium «заняття, виробнича професія; виготовлення, робота», похідного від opifex «творець, майстер, ремісник»;
р. официа́льный, бр. афіцыя́л «офіціал», п. oficjalny «офіціальний», ч. oficiál «дрібний чиновник», слц. oficial «реєстратор», вл. oficialny «офіціальний», болг. официа́лен, м. официjален, схв. о̀фӣцӣj «служба Божа», о̏фициjа̄лан «офіціальний», слн. ofícij «служба Божа», oficiálen «офіціальний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
офіціа́л
«високопоставлений чиновник»
офіціалі́ст
«службовець в адміністрації приватного маєтку»
офіціа́льний
офіціа́нт
офіці́йний
офіціо́з
«періодичне видання, що офіційно не є органом уряду або правлячої партії, але виражає їхні погляди»
офіціо́зний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| афіцыя́л «офіціал» | білоруська |
| официа́лен | болгарська |
| oficialny «офіціальний» | верхньолужицька |
| officium «служба, посада» | латинська |
| официjален | македонська |
| oficjalny «офіціальний» | польська |
| официа́льный | російська |
| j «служба Божа» | сербохорватська |
| oficial «реєстратор» | словацька |
| ofícij «служба Божа»«офіціальний» | словенська |
| oficiálen «служба Божа»«офіціальний» | словенська |
| лан «офіціальний» | українська |
| oficiál «дрібний чиновник» | чеська |
| *opificium «заняття, виробнича професія; виготовлення, робота» | ? |
| opifex «творець, майстер, ремісник» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України