ОФІЦЕРНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
офіце́р
запозичено через російське й польське посередництво (від форм непрямих відмінків) з німецької мови;
нім. Offizíer «офіцер» походить від фр. officier «командир загону», яке зводиться до слат. officiārius «той, хто має посаду», пов’язаного з officium «служба, посада», від якого походить також укр. [офі́ція];
р. болг. м. офице́р, бр. афіцэ́р, п. oficer, ч. слн. oficír, слц. oficier, вл. oficěr, схв. офѝцӣр;
Фонетичні та словотвірні варіанти
офіцерня́
офіце́рство
офіце́рша
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
афіцэ́р | білоруська |
офице́р | болгарська |
oficěr | верхньолужицька |
офице́р | македонська |
Offizíer «офіцер» | німецька |
oficer | польська |
офице́р | російська |
р | сербохорватська |
officiārius «той, хто має посаду» | середньолатинська |
oficier | словацька |
oficír | словенська |
офі́ція | українська |
officier «командир загону» | французька |
oficír | чеська |
officium «служба, посада» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України