ОФІРНИК — ЕТИМОЛОГІЯ

офі́ра «жертва»

запозичення з польської мови;
п. ofiara, як і ч. ofěra, слц. ofera, походить від двн. opfar (свн. opfer), утвореного від дієслова opfarōn «жертвувати» (свн. opfern «тс.»), яке зводиться до лат. offero «пропоную» (Шелудько 41; ЭСБМ 1, 215; Вrückner 375; Holub–Lyer 342) або до лат. operari у спеціалізованому значенні «жертвувати милостиню» (Kluge–Mitzka 523);
бр. ахвя́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти

офера
оферовати (XVI ст.)
офі́рка «свічка, яку ставлять у церкві за душу померлого»
офі́рник «жертводавець»
офіро́вщина «побажання хрещених батьків дитині»
офі́рува́ти «жертвувати»
офѣра (XVІІ ст.)
офя́ра
охві́ра
охвірува́ти
охвя́ра
охвя́рувати «тс.»
хві́ра «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ахвя́ра білоруська
opfar (свн. opfer) давньоверхньонімецька
offero «пропоную» латинська
operari «жертвувати милостиню» латинська
ofiara польська
ofera словацька
ofěra чеська
opfarōn «жертвувати» (свн. opfern «тс.») ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України