ОФІРНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
офі́ра «жертва»
запозичення з польської мови;
п. ofiara, як і ч. ofěra, слц. ofera, походить від двн. opfar (свн. opfer), утвореного від дієслова opfarōn «жертвувати» (свн. opfern «тс.»), яке зводиться до лат. offero «пропоную» (Шелудько 41; ЭСБМ 1, 215; Вrückner 375; Holub–Lyer 342) або до лат. operari у спеціалізованому значенні «жертвувати милостиню» (Kluge–Mitzka 523);
бр. ахвя́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
офера
оферовати
(XVI ст.)
офі́рка
«свічка, яку ставлять у церкві за душу померлого»
офі́рник
«жертводавець»
офіро́вщина
«побажання хрещених батьків дитині»
офі́рува́ти
«жертвувати»
офѣра
(XVІІ ст.)
офя́ра
охві́ра
охвірува́ти
охвя́ра
охвя́рувати
«тс.»
хві́ра
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ахвя́ра | білоруська |
| opfar (свн. opfer) | давньоверхньонімецька |
| offero «пропоную» | латинська |
| operari «жертвувати милостиню» | латинська |
| ofiara | польська |
| ofera | словацька |
| ofěra | чеська |
| opfarōn «жертвувати» (свн. opfern «тс.») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України