ОТРУБИ — ЕТИМОЛОГІЯ
о́труби «тирса; висівки МСБГ»
псл. otrǫbi, утворене, очевидно, з префікса ot- і дієслова rǫbiti «бити, рубати»;
первісне значення – «те, що збите із зерна»;
виводиться також (Mikl. EW 228; Moszyński PZJP 318; Specht 267) від кореня *terti «терти» (із суфіксом -ǫb-);
р. о́труби «тс.», [о́трубь] «полова; лупа (у волоссі)», бр. во́труб’е «висівки», [во́трубы], др. отруби, отрубы, п. otręba, [otrąb], ч. слц. otruby, вл. wotruby, нл. wótšuby, слн. otrób, цсл. отрѫби «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
отрубі́
«висівки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́труб'е «висівки» | білоруська |
| wotruby | верхньолужицька |
| отруби | давньоруська |
| wótšuby | нижньолужицька |
| otręba | польська |
| otrǫbi | праслов’янська |
| о́труби «тс.» | російська |
| otruby | словацька |
| otrób | словенська |
| о́трубь «полова; лупа (у волоссі)» | українська |
| во́трубы | українська |
| отрубы | українська |
| otrąb | українська |
| отрѫби «тс.» | церковнослов’янська |
| otruby | чеська |
| rǫbiti «бити, рубати» | ? |
| *terti «терти» (із суфіксом -ǫb-) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України