ОТРОЧИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

о́тро́к «хлопець-підліток»

запозичення з церковнослов’янської мови;
цсл. стсл. отрокъ «хлопчик, слуга», як і п. ст. otrok «отрок», jotrok, jótrok, jétrok «тс.», ч. слц. otrok «раб; (ст.) слуга, наймит», вл. wotročk «наймит», полаб. vúotrok/vuotrüok «син», болг. отро́к «отрок», схв. о̀трок «слуга; [дитина]», слн. otrо̀k «тс.», походить від псл. *ot(ъ)rokъ «той, хто не має права говорити», утвореного з префікса otъ- і кореня rok-, пов’язаного чергуванням голосних з *rekti «казати, говорити» (пор. вирок, проро́к, уро́к);
недостатньо обґрунтоване припущення (Moszyński JP 35/2, 130–133, PZJP 243), що слово етимологічно розпадається на префікс о- й основу -trokъ «той, хто бігає навколо, прислуговує» (→ «слуга, раб»), яка зводиться до незасвідченого кореня *trek- «бігти»;
непереконливе також зіставлення (Львов Лексика ПВЛ 228) з слн. tŕta «лоза», tŕš «пень»;
р. о́трок «отрок», бр. о́трак «тс.», др. отрокъ «дитя, дружинник, воїн, слуга»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

о́троцтво
о́трочий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
о́трак «тс.» білоруська
отро́к «отрок» болгарська
wotročk «наймит» верхньолужицька
отрокъ «дитя, дружинник, воїн, слуга» давньоруська
vúotrok/vuotrüok «син» полабська
otrok «отрок» польська
*ot(ъ)rokъ «той, хто не має права говорити» праслов’янська
о́трок «отрок» російська
о̀трок «слуга; [дитина]» сербохорватська
otrok «раб; (ст.) слуга, наймит» словацька
otrо̀k «тс.» словенська
tŕta «лоза» словенська
отрокъ «хлопчик, слуга» старослов’янська
отрокъ «хлопчик, слуга» церковнослов’янська
otrok «раб; (ст.) слуга, наймит» чеська
otrok «отрок» ?
jotrok ?
jótrok ?
jétrok «тс.» ?
otъ- ?
*rekti «казати, говорити» (пор. вирок, проро́к, уро́к) ?
-trokъ «той, хто бігає навколо, прислуговує» (→ «слуга, раб») ?
*trek- «бігти» ?
tŕš «пень» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України