ОТОЧІТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ото́чини «сало на кишках у свиней Г, ЛЖит; перетоплене свиняче сало із шкварками ЛексПол»
не зовсім ясне;
може бути пов’язане з дієсловом оточи́ти як «сало, що оточує кишки» або з отекти́ як «сало, що стікає при витоплюванні»;
слц. [otoky] «нутряне сало», [otočky] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ото́чина
«тельбухи»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| otoky «нутряне сало» | словацька |
| otočky «тс.» | українська |
| оточи́ти «сало, що оточує кишки» | ? |
| отекти́ «сало, що стікає при витоплюванні» | ? |
тача́ти «качати (білизну) Г; качати (тісто) ВеЗа»
пов’язане з точи́ти, оточи́ти;
р. бр. тача́нка, др. тачати «гнати, поганяти», п. taczać «котити; [качати]», ч. otáčeti «вертіти, обертати», цсл. тачати «гнати, поганяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
та́чавка
«качалка»
та́чало
«рубель»
тачани́на
«катання білизни»
тача́нка
тачети
«качати (білизну)»
та́чечник
тачі́вка
«тс.»
та́чка
тачка́р
тачкува́ти
«возити щось тачкою»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тача́нка | білоруська |
| тачати «гнати, поганяти» | давньоруська |
| taczać «котити; [качати]» | польська |
| тача́нка | російська |
| точи́ти | українська |
| оточи́ти | українська |
| тачати «гнати, поганяти» | церковнослов’янська |
| otáčeti «вертіти, обертати» | чеська |
точи́ти «лити, випускати (рідину), цідити; розводити (теревені); провадити (війну)»
псл. točiti «пускати, бігти, текти; гнати», каузатив від *tekti «текти»;
р. точи́ть «випускати (рідину)», бр. [тачы́ць] «наливати», др. точити «виділяти вологу, проливати», поточити «відіслати, вислати, вигнати», п. toczyć «проливати», ч. točiti «лити, цідити», слц. točit’ «цідити, наливати», схв. то̀чити «наливати, лити; текти, литися», слн. točíti «лити», стсл. точити «випускати (рідину); гнати, переслідувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заточи́тися
«втратити рівновагу; з’їхати, сповзти вбік»
наточи́тись
«набитися, налетіти»
оточи́ти
потока́нити
«запроторити»
сточи́ти
«зрушити назад»
сточи́тися
«скотитися»
сто́чки
«злиті разом залишки»
тока́нитися
«викочуватися»
точи́тися
«текти, витікати; тривати, тягтися; хитатися; посуватися назад»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тачы́ць «наливати» | білоруська |
| точити «виділяти вологу, проливати» | давньоруська |
| поточити «відіслати, вислати, вигнати» | давньоруська |
| toczyć «проливати» | польська |
| točiti «пускати, бігти, текти; гнати» | праслов’янська |
| *tekti «текти» | праслов’янська |
| точи́ть «випускати (рідину)» | російська |
| то̀чити «наливати, лити; текти, литися» | сербохорватська |
| točit' «цідити, наливати» | словацька |
| točíti «лити» | словенська |
| точити «випускати (рідину); гнати, переслідувати» | старослов’янська |
| točiti «лити, цідити» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України