ОТВІР — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *vorná, що означало, очевидно, «колодка, чіп»;

поза слов’янськими мовами певні відповідності спостерігаються тільки в лтс. vārna «колода з жолобками для виття вірьовки»;

зіставляється також з алб. vȃrrë «рана», дінд. vraṇaḥ, vraṇam «тс.»;

можливо, того ж походження, що й вір «жердяна загорода», о́твір, во́рок «мішок»;

р. воро́нка «лійка; яма конічної форми», бр. варо́нка «яма конічної форми», п. wrona «отвір, дірка», ч. vrana «тс.», болг. врана́ «отвір у бочці; чіп», схв. врȃњ «чіп», слн. vrȃnj «тс.»;

похідні утворення від зниклого дієслова псл. *orzverti «розкрити, роззявити», в основі якого лежить корінь псл. *ver-/vоr-, той самий, що і в словах вере́я, о́твір;

п. rozwîr «яр, (анат.) хід, отвір, щілина»;

псл. ot-vorіti, *otverti «відчинити», утворене за допомогою префікса *ot- від *verti «зачинити» і пов’язане чергуванням голосних з otvorъ «отвір», ot-voriti, пізніше було сприйняте як o-tvoriti під впливом tvoriti, у зв’язку з чим з’явилося za-tvoriti «зачинити»;

споріднене з лит. atvérti «відкрити, відчинити», лтс. atvẽrt «тс.», прус. etwerreis «відчини», лат. aperio (‹ *apverio) «відкриваю, відчиняю», operio (‹ *opverio) «вкриваю, зачиняю, ховаю»;

р. отвори́ть, др. отворити, п. otwierać, otwór, ч. otvírati, otevírati, otvor, слц. otvárat’, otvor, вл. wotewěrać, нл. wótwěraś, wótwor, болг. отваря́м, отво́р, м. отвора, отвор, схв. отва́рати, о̀твор, слн. otvóriti, otvór, стсл. отъворити;