ОТАР — ЕТИМОЛОГІЯ
ота́ра «великий гурт овець, кіз; [загорожа для відпочинку худоби Л]»
запозичення з кримсько-татарської або з північнокавказьких тюркських мов;
крим.-тат. ота́р «паша; гурт овець» походить від от- «трава», спорідненого з кирг. отор «далеке від аулу пасовисько», туркм. отар «вигін, пасовисько», башк. утар «хутір»;
р. ота́ра, бр. ата́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ота́риця
«отара»
ота́рник
«чабан»
ота́рщик
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| утар «хутір» | башкирська |
| ата́ра | білоруська |
| отор «далеке від аулу пасовисько» | киргизька |
| ота́р «паша; гурт овець» | кримсько-татарська |
| ота́ра | російська |
| отар «вигін, пасовисько» | туркменська |
| от- «трава» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України