ОТАМАННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ота́ма́н «ватажок козацького війська; ватажок, керівник»
запозичення з кримсько-татарської мови;
крим.-тат. атаман «великий батько, найстарший» пов’язане з ата «батько» (-ман – збільшувальний суфікс);
у татар спочатку, очевидно, означало «старший пастух», букв. «батько пастухів»;
ці ж отамани верховодили і під час грабіжницьких наскоків на українські землі;
з української мови проникло в сусідні, а через російське посередництво як вторинне запозичення – і в сучасні тюркські мови (татарську, киргизьку, казахську, азербайджанську);
виведення з нім. Hauptmann (‹ heubtmann) (Mikl. EW 5; Bern. I 378) помилкове;
р. бр. атама́н, др. ватаманъ, п. ч. слц. ataman;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ата́ма́н
атама́нство
ватаманъ
«староста»
(1422)
отамане́нко
«син отамана»
отама́нити
отама́ниха
отама́нівець
«козак, що служив у одному з козачих полків лейб-гвардії»
отамані́вна
«дочка отамана»
отама́ння
(зб.)
отама́нство
отаманува́ти
отама́нша
отама́нщина
«опозиційний до радянської влади рух у роки громадянської війни»
підотама́нчий
«помічник отамана»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| атама́н | білоруська |
| ватаманъ | давньоруська |
| атаман «великий батько, найстарший» | кримсько-татарська |
| Hauptmann (‹ heubtmann)(Mikl. EW 5; Bern. I 378) | німецька |
| ataman | польська |
| атама́н | російська |
| ataman | словацька |
| ataman | чеська |
| ата «батько» (-ман -- збільшувальний суфікс) | ? |
| означало «старший пастух» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України