ОТАВА — ЕТИМОЛОГІЯ
ота́ва «трава, що відростає на місці скошеної»
псл. otava, пов’язане з otaviti «оживити, зміцнити», otyti «ожиріти» (чергування голосних, як в ubaviti – ubyti);
пор. стсл. тыти «жирніти», п. otawić się «ожити», ч. ст. otaviti se «поправитися, зібратися із силами», слн. otáviti «оживити, освіжити, зміцнити»;
споріднене з дінд. tavīti «має силу, владу»;
іє. *tēu-/tū˘-;
менш переконливе зведення (Holub–Kop. 258; Machek ESJČS 345) до префікса ot- «знову» і дієслова aviti se «з’явитися, вбитися в силу»;
необґрунтоване пов’язання з лит. atólas «отава» (Trautmann 6; Mikl. EW 228), як і з тюрк. от- «трава» (Шипова 252–253; Дмитриев 541);
р. болг. ота́ва, бр. ата́ва, п. otawa, ч. слц. otava, вл. нл. wotawa, м. отава, схв. о̀тава, слн. otáva;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заота́витися
«покритися отавою»
ота́вит
«косити траву недбало, з пропусками»
ота́виця
«тс.»
підотавитися
«підрости після косіння»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ата́ва | білоруська |
ота́ва | болгарська |
wotawa | верхньолужицька |
tavīti «має силу, владу» | давньоіндійська |
*tēu-/tū˘- | індоєвропейська |
atólas «отава» | литовська |
отава | македонська |
wotawa | нижньолужицька |
otawić się «ожити» | польська |
otawa | польська |
otava | праслов’янська |
ота́ва | російська |
о̀тава | сербохорватська |
otava | словацька |
otáviti «оживити, освіжити, зміцнити» | словенська |
otáva | словенська |
тыти «жирніти» | старослов’янська |
от- «трава» | тюркські |
otaviti se «поправитися, зібратися із силами» | чеська |
otava | чеська |
otaviti «оживити, зміцнити» | ? |
otyti «ожиріти» (чергування голосних, як в ubaviti -- ubyti) | ? |
тыти «жирніти» | ? |
otaviti se «поправитися, зібратися із силами» | ? |
ot- «знову» | ? |
se «з’явитися, вбитися в силу» | ? |
лота́ва «отава»
очевидно, результат видозміни назви ота́ва через проміжну форму [*ўотава] з протетичним ў, яке потім було помилково сприйняте як діалектна вимова л і тому замінене цим звуком;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лута́ва
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ота́ва | українська |
*ўотава | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України